– Господи, ну, що мені з тобою робити! – заголосила Стефанія, яка ледве зайшла у двір і побачила, наїжаченого чорного кота по кличці Сатана, що сидить на ґанку. – Адже приб’ють тебе мужики, їй богу, приб’ють коли-небудь!
– Не приб’ють! – зі злістю відповів кіт, протяжно і голосно нявкнув.
– Навіщо ти побив собаку дачників?!
Сатана сердито пирхнув і відвернувся.
– Відповідай, негідник, коли тебе питаю! – розсердилася Стефанія.
– А чого він моїм лісом ходить?! – наїжачився кіт.
– Чого б це «твоїм лісом» ?! Твій тут тільки двір. От якби ця собака до нас у двір сунулася, тоді я розумію. Тоді ти б від мене ще й отримав, якби допустив до порогу чужинців! А ліс-то він загальний, кожен має право там ходити! – продовжувала умовляти старенька кота.
Треба сказати, що будинок Стефанії був крайнім в селі і безпосередньо примикав до лісу.
– Цей шматок лісу мій! МІЙ! МІЙ!!! – закричав Сатана так, що аж слина потекла з відкритої пащі.
– Ага, розповіси це господарям собаки, коли вони сюди з рушницями прийдуть! – більше вже жалібно, ніж грізно викрикнула Стефанія. – Зовсім ти мене не жалієш. Приб’ють тебе – з ким я залишуся?
Старенька присіла на ґанок поруч з котом і погладила чорну голову. Їй згадалося, як три роки тому Сатана з’явився в її будинку.
Зима того року видалася особливо люта. Морози стояли такі, що аж дерева тріщали, а люди зайвий раз намагалися не виходити з дому. Сиділа вона біля віконця та чай попивала з малиновим варенням, а що ще робити в таку погоду? Раптом, дивиться, Рижуня біля вікна стрибає, піднялася до віконця, дивиться на Стефанію і скрекоче тривожно. Рижуня – це білка, що в лісі неподалік від будинку живе. Чоловік її покійний дуже вже білок любив, будиночки їм майстрував та на дерева вішав, підгодовував …
А Рижуня все скрекоче та скрекоче. «Дивно, два дні тому я ж їм горіхів приносила, напевно, поїли вже. Воно і зрозуміло, холоди ж які», – подумала Стефанія, взяла горіхів, вийшла на ґанок і простягла білці. Рижуня горішок в рот взяла і стоїть, дивиться на Стефанію, ніби сказати щось хоче.
Зістрибнула з ґанку, зупинилася і знову дивиться, ніби кличе за собою. «Біда, чи що, трапилася?» – чомусь раптом відразу подумалося Стефанії. Одягнулася і пішла в ліс за Рижунею, її будиночок зовсім поруч був. Тільки дивиться жінка, а Рижуня, як в ліс зайшли, зовсім в іншу сторону побігла. Здивувалася Стефанія, але пішла за білкою. З два десятки кроків зробила, дивиться, а в снігу чорніє щось. Рижуня сидить поруч з цією чорною плямою, горіх з рота витягла і скрекоче голосно. Підійшла Стефанія, дивиться, а це кошеня маленьке замерзле лежить, очі закриті і не ворушиться. А білка все скрекоче і скрекоче. «Може ще не до кінця замерз? Інакше чого б це так Рижуня кричала», – подумала жінка, підняла кошеня і сунула за пазуху, – «і звідки тільки він тут узявся?»
Так в її будинку з’явився Сатана. Чому Сатана? Та тому, що ледь цей чорний клубок вовни відтанув і прийшов до тями, як тут же показав свій дикий норов, боляче вкусивши за руку Стефанію, яка хотіла віднести його на кухню і напоїти теплим молоком. Кошеня стояв на дивані, широко розставивши свої маленькі лапки, втупившись кігтиками в оббивку. І не дивлячись на те, що його хитало від слабкості, весь наїжачився, вишкірив свою мордочку з ще молочними зубами і грізно чи то закричав, чи то загарчав. Його маленькі очі горіли злим рішучим вогнем бійця, який помирає, але не здається!
– Матінко! Ну, чистий сатана! – вигукнула перелякана жінка і відсахнулася в страху.
Відтоді і приклеїлося до кошеняти це ім’я – Сатана, якому, треба віддати належне, він повністю відповідав. Не було в селі жодного кота, з яким би Сатана не побився; сільські собаки і ті намагалися не попадатися йому зайвий раз на очі; а люди, яких кіт не злюбив з якихось своїх, котячих причин, весь час погрожували пристрелити цей виплодок пекла. Свій двір і шматок прилеглого лісу Сатана охороняв з особливим старанням, так, що Стефанія забула: що таке миша або пацюк в будинку і сараях, і що таке тхір і лисиця в курнику. Всіх розігнав і знищив Сатана.
Єдиною, кому дозволялося заскакувати у двір, була білка Рижуня. Але навіть на неї кіт дивився сердито, строго стежачи за тим, щоб рудий хвіст не нахабнів і не брав без дозволу господині горіхи з дерева, що росло у дворі. Інших же білок Сатана категорично гнав геть з двору, а якщо хто з них пробирався, міг і безжально розірвати на частини.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Такого сухого літа давно не пам’ятали в селі, дощу не було вже третій місяць, земля сохла, навіть листя на деревах пожухли і почали опадати. У дворі Стефанії на розі будинку, там, де дощ по жолобу стікав з даху, стояла стара бочка для збору дощової води. Любила жінка цією водою голову мити, волосся ставало м’яким та так і розсипалося, коли проводиш по ньому гребенем. Цього сухого літа почали білки з цієї бочки воду пити.
Звичайно, дуже не подобалося це Сатані, але розумів кіт, що не той зараз час, щоб владу свою показувати. А щоб не так боляче було його серцю споглядати навалу непрошених гостей, йшов Сатана вдень в ліс в прохолоді полежати та мишу або безтурботну птицю зловити, все ж розвага. У нього з білками було щось на зразок німого договору: як тільки руді красуні бачили Сатану, що входить в ліс, тут же бігли до бочки. З кожним днем рівень води в бочці ставав все нижчим, і тваринкам доводилося все більше і більше нахилятися, щоб дістати до цілющої вологи.
Одного разу, коли Сатана третю годину сидів у засідці, напружено спостерігаючи за безтурботною грою молодого пташиного виводка, і вичікував зручний момент для рішучого стрибка, перед самим його носом раптом «впала» з дерева білка. Птахи тут же полетіли, розлючений кіт вже мав намір хапнути білку своєю пазуристою лапою, коли та відчайдушно цокоче. Це була Рижуня, вона металася перед Сатаною, цокаючи все голосніше, все відчайдушніше … Ще кілька секунд кіт здивовано дивився на білку, а потім, підстрибнувши, зірвався з місця.
Сатана все зрозумів, він біг швидше урагану напролом через кущі, не добираючи дороги, строго по прямій лінії до будинку.
Слідом за ним, стрибаючи по деревах, мчала Рижуня, не припиняючи свого гучного скрекоту. А в цей час чотири маленькі білочки (діти Рижуні) з останніх сил намагалися втриматися на плаву в бочці з водою, в яку впали, намагаючись дотягтися до цілющої вологи.
Сатана злетів на край бочки в останній момент перед тим, як білочки почали захлинатися. Точні, розраховані, блискавичні рухи передньої лапи за три секунди витягли трьох малюків з води. Четвертий раз лапа зловила тільки воду – останнє білченя пішов на дно. Не роздумуючи ні секунди Сатана пірнув в бочку, а ще через секунду його чорна голова піднялася над поверхнею води, тримаючи в зубах останнє білченя.
Стефанія, що прийшла через десять хвилин з магазину довго дивувалася, дивлячись на мокрого кота, що усередині вилизувався сидячи на ґанку, і розлиту воду біля бочки.
– Сатана, ти що викупатися вирішив? Всю воду мені дощову споганив, паршивець, – з досадою посварила жінка кота.
Сатана нічого не відповів, а тільки крадькома зиркнув на господиню і ще швидше запрацював язиком.
– Гаразд, не серджуся я, – погладила Стефанія кота по загривку, – спека така, що сама б в бочку залізла. А все ж дивно все це: скільки живу – не бачила, щоб коти купалися з доброї волі.
Вам сподобалася історія про сміливого кота?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
