Нещодавно в мого чоловіка був день народження. Ми вирішили його не святкувати, просто сходити в кіно, побути в цей день вдвох.
Це нормальна практика, та родичі чоловіка цього не розуміли. Думали, я обдурюю їх. Тому ввечері прийшли до нас без будь-якого запрошення. Ніби так і мало бути.
В подарунок не принесли нічого, навіть мінімального. Я людина не меркантильна, але, коли ходжу у гості звикла робити іменнику подарунки.
Родичі хотіли поїсти на дурняка, вони вважали я накрила шикарний стіл і чекаю на них з сюрпризом.
Яким було їхнє розчарування, коли вони відправились додому голодними. Я запропонувала їм голубців, та вони відмовились.
Через два тижні у сестри мого чоловіка було день народження. Вона написала мені, що святкуватиме його так само як і брат. Вдома з чоловіком. Подарунок можна не дарувати, але гроші скинути їй на картку – це буде найкращим варіантом.
Я показала повідомлення чоловіку. Він вважав, що його сестра вже зовсім знахабніла.
Ми вирішили бити її ж зброєю.
“Ми подаруємо тобі те саме, що ти подарувала брату” – надіслала їй у відповідь.
Вона проігнорувала. Ну, звісно, а чо ж вона відповість на це?
Ми були обурені такої поведінкою. Це вже не вперше. Вони звикли до того, що ми даруємо їм хороші подарунки. Хоча самі цього не роблять. Тільки приходять і питають, чим смачненьким я їх сьогодні пригощатиму?
Нам це остогидло. Тому ми тепер робитимемо так само. Нехай справедливість восторжествує. Вони поображаються, але, можливо, зрозуміють, що були неправі.
А ви стикались з такою проблемою?
