У мене є молодша сестра. Між нами дев’ять років різниці. Після смерті батьків нам у спадок залишився їхній будинок, власницею якого зрештою стала сестра.
Це була моя ініціатива. Адже на той момент я міцно стояв на ногах, мав власну квартиру і роботу. Щоб допомогти сестрі я вирішив віддати їй дім і відмовився від прав на нього.
Звичайно, розташування будинку було не дуже вигідним. Він знаходився в області, а до центрального міста їздили автобуси та електрички. Саме тому з роботою були труднощі.
Тож коли сестра захотіла знайти хорошу вакансію, я запропонував їй перебратися до мене в місто на деякий час, щоб не виснажувати себе щоденною дорогою в поїзді. Тим паче вона планувала продати дім і переїхати.
Таким чином сестра мала можливість перевірити, чи буде їй комфортно в таких умовах і зважити усі “за” та “проти” перед покупкою квартири. Вона відмовилася.
Лише згодом я зрозумів, що у неї був інший план. Сестра все ж продала нерухомість, але на виручені кошти купила собі автомобіль.
Сама ж переїхала на орендовану квартиру. До роботи добиралася своїм ходом. Проте на бензин у неї йшло набагато більше грошей, ніж на проїзд автобусом.
Зараз вона згадала про мою пропозицію і готова прийняти її. Однак тепер я не готовий прийняти сестру, адже вона повинна розуміти наслідки своїх вчинків і нести за них відповідальність.
А як би ви вчинили на місці брата?
