Прикро, що через непорозуміння стосунки з близькою людиною можуть різко погіршитися! Так сталося зі мною і моєю сестрою. У її сім’ї вважаться нормою доїдати те, що залишили діти. Адже їх двоє, а продукти недешеві, навіщо зайвий раз переводити.
У нас була спільна справа. Ми хотіли зробити невеликий ремонт на бабусиній дачі, яку вона нам подарувала. Ми влітку любимо там відпочивати, гарне тихе місце.
Того дня я оббігала місцеві магазини сантехніки, щоб підібрати потрібні крани на дачу. Загалом ми вже обрали шпалери, ще залишалося пофарбувати фасад і якісь дрібниці. А сестра телефонує і каже, щоб я приходила на обід.
– Чудово, якраз зможемо все обговорити і я до того не встигла поснідати. – думала я.
Ще забігла в магазин по солодощі до чаю і поїхала до неї. Через 20 хвилин я була на місці.
– Роззувайся, борщ готовий! – похапцем сказала мені сестра, що йшла на кухню.
Я привіталась з її чоловіком, який вже сидів за столом і їв суп. Тоді побачила, як сестра бере тарілку з якої вже їли, на дні залишався борщ і доливає з каструлі нову порцію. Ставить переді мною.
– Смачного!
Мене це відверто здивувало. Адже я не дозволяла собі годувати гостей з брудного посуду.
– Дякую, але можна мені чисту тарілку? – ввічливо попросила я.
– Ти хіба колись гидувала? Так це Віталік не доїв! Він же здоровий! Ми так завжди їмо. – сестра явно не оцінила моє прохання, її вираз обличчя різко став якимось ображеним, ворожим.
Ми обідали мовчки. Я зрозуміла, що зараз не час обговорювати ремонт. Краще зачекати. Потім я пішла в коридор, щоб дістати солодощі. Кілька тістечок я залишила собі, а все решту занесла на кухню.
Атмосфера все ще була напруженою. Ми домовились зустрітися в інший день. Коли я пішла взуватися, то помітила, що мої тістечка надкушені. Племінникам зараз не можна солодкого от вони й не встояли перед ним! Але як же так? Хіба колись за таке не сварили?
Я взяла пакет і віднесла сестрі.
– Ну надкусили й що? Не будемо викидувати! – фиркнула вона.
Я лиш посміхнулась і вручила їй пакет. Після цього ми не спілкуємось.
Ви скажете: “Що тут такого? Це не причина не розмовляти!”. А я все зараз поясню. Спочатку я теж думала, що наступного дня ми про все забудемо. Але вона ж подзвонила нашій мамі, тіткам, іншим родичкам у яких є діти й роздула з мухи слона!
– Доню, ти неправа! Вибачся перед сестрою! – з претензіями подзвонила до мене мама.
У моїй сім’ї все абсолютно не так. Кожен їсть з чистої тарілки. Діти навіть мають свої кольорові посуд і столові прибори. У кожного свій рушник і зубні щітки. Все як годиться! Тому для мене доїдати з чужої тарілки було дуже неприємно! Я звикла до чистоти й порядку.
То хто тут неправий?
