Ми звикли скаржитися на своє життя: запізнилась маршрутка, чоловік наступив на ногу і хтось забрав ту сумочку, яку ти хотіла купити… А зараз, я попрошу вас озирнутись та усвідомити де ви знаходитесь.
У вас є дах над головою? У вас є зручний одяг, який не дає вам замерзнути? У вас є вода та якась мінімальна їжа? З чого ви зараз читаєте ці слова? У вас є можливість подзвонити рідним та просто запитати як справи? Якщо ви відповіли так, то чому ж досі називаєте себе нещасним?
Насправді, ми звикли вірити в ілюзію, що до щастя завжди треба йти, але насправді, воно не в матеріальних речах. Щастя живе у кожному з нас, в маленьких дрібничках, без яких жити не так вже й солодко. Але розуміємо ми це лише тоді, коли втрачаємо.
Карантин показав нам, що насправді, у всіх нас було надзвичайно щасливе та цікаве життя, але ми цього не цінували. Ми не цінували можливості вільно гуляти містом та насолоджуватися всією красою, яка нас оточує, відвідувати театри та кіно й просто знайомитися з новими людьми. Почніть цінувати те, що ви вже маєте!
Не треба скаржитись на життя, просто озирніться й усвідомте, що ви вже щаслива людина.
Ви щаслива людина?
