Не могла більше тримати цю історію в собі. Болить мені ця тема, нічого не можу з собою зробити. Річ у тому, що моя мама вдруге вийшла заміж. У свої 55 років. Мені б мало бути радісно, що вона не почуватиметься самотньою, але не робити це одразу після похорону мого батька!
Як на мене, у такому віці вже не можливо закохатися! Ну а як це? Шлюб має будуватися на чистому коханні. Яке може бути кохання у 55?
Мої батьки одружилися, коли їм було по 30 років. “Чому так пізно?”, подумаєте ви. Просто хотіли спершу побудувати кар’єру. Отже, для сім’ї на той момент у них були і бажання, і фінанси, і дах над головою! І прожили вони щасливих 30 років.
Коли батька не стало ми з чоловіком вирішили забрати маму до себе. Вона не буде одна та і нам допомога з внуками потрібна, з роботою завал.
Стосунки з нею в нас були чудові, чоловік теж любив маму. Ми ніколи не сварилися. Гарно проводили вихідні разом.
А одного дня мати заявила, що йде на якусь подію, організовану спеціально для самотніх людей похилого віку. Мене здивувало її рішення, адже батька не стало зовсім недавно та і жила вона з нами. До чого тут самотність?
Та я змовчала і підтримала її ініціативу. З того заходу вона повернулась просто окриленою.
– Я знайшла стільки нових друзів! – радісно розповідала вона.
Мене трохи зачепили її слова. Але те, що вона сказала потім просто вразили мене.
– Я буду ходити туди щотижня! Щосереди!
І тут я зрозуміла, що донечка не зможе як раніше ходити з бабцею на танці. Довелося відпрошуватись з роботи. А після кожного її повернення з тих дружніх посиденьок мене все більше брали нерви.
Якось вона прийшла і сказала, що познайомилась там з чоловіком.
– Я, здається, закохалася! – з сяючими очима промовила та.
І це при тому, що навіть року не минуло після втрати батька. Я не вірила їй, мені хотілося, щоб це швидше закінчилось! Адже так не можна! Де її повага до тата, до дітей? Я молила Бога, що це припинилося і стало так, як було.
Минуло кілька тижнів, як вона заявила, що вдруге виходить заміж. Що скоро вони з Іваном понесуть заяви до РАЦСу. От скажіть, вона, що знущається? Не можу повірити в це. І саме смішне те, що їй не сподобалась моя реакція, вона більше не хоче жити у нас!
Вона перестала цікавитись онуками. Я вже кілька місяців не говорила з нею навіть телефоном. Вона залишила мені всі домашні клопоти, знаючи, що я на роботі 6 днів на тиждень.
Потім родичі мені передали, що вона таки розписалася, відсвяткувала новий шлюб у ресторані. Але бажання спілкуватися з нею у мене навпаки зникло. Моя подруга каже, щоб ми помирилися.
Хоча я не знаю, як бути у цій ситуації. Що порадите? Хто правий?
Фото з відкритих джерел.
