Нещодавно донька мого чоловіка повідомила нам про своє заміжжя. Весілля оплачують самі молодята. Батьки виступають лише як гості.
Треба одразу сказати, що я – мачуха. Мене падчерка ніколи не любила. Вона чомусь вважає, що я причина розлучення її батьків, хоча це не так. На час нашої зустрічі мій чоловік уже давно був вільний.
Я на дівчину не ображаюся. Будь-яка дитина хоче бачити своїх батьків разом.
Усі мої спроби налагодити стосунки з падчеркою ні до чого не призвели. Вона вперто не хотіла мене ні чути, ні бачити. Що ж, я проживу і без цього спілкування. Для мене найголовніше це стан мого чоловіка.
Коли нам надіслали весільні запрошення, це був шок. Падчерка запросила лише батька. А мене вона категорично не хоче бачити серед гостей на весіллі. Скажу чесно, я не засмутилася, а от на чоловіка було страшно дивитися. Він сказав, що не поїде без мене нікуди. Просто зателефонує і відправить гроші на картку.
Та як це так? Це ж рідна дитина. Він має приїхати до донечки, подарувати подарунок, сфотографуватися.
Хоча мені здається, що донька не дуже хоче його там бачити. Запрошує його одного, знаючи, що він один туди не піде. Якби він їй був потрібен, запросила б з ким завгодно, лише б він прийшов. А ця вся ситуація якась дивна.
Якщо чесно, відпускати його одного мені хочеться. Це інше місто, від нас їхати 5-6 годин на машині. А отже, йому доведеться десь там ночувати. Ні, мені це зовсім не подобається. Я не те що дуже ревнива, але якось не по собі.
Я запропонувала йому інший варіант. Ми з ним разом поїдемо відразу до РАЦСу, де вони будуть розписуватися. Він один піде на урочисту церемонію. А я тим часом почекаю його у машині. Мені це зовсім не соромно і не образливо, жодного разу.
Після церемонії, він привітає молодих та вручить подарунок. Потім вони всі поїдуть у ресторан, а ми зі спокійною душею, поїдемо додому.
Ну а що робити? У найважливіший момент він буде поруч з дочкою. Побачить свою красуню у весільній сукні, сфотографується з нею та привітає. Це ж варто того, щоб їхати на машині 6 годин туди і стільки ж назад?
Хочу поїхати, бо дорога дуже далека. Він у мене такий вразливий, може стати зле і хто тоді допоможе?
А ви б, що робили у цій ситуації? Дайте пораду, як вийти з цієї ситуації без конфліктів.
