Ми з чоловіком дуже багато років разом. Звичайно за цей час вже нажили немаленьке майно. У нас дві хороші машини і стільки ж великих недешевих квартир. Єдине, що засмучує – життя нашої донечки Дарини. Вона, на нашу з чоловіком думку, невдало вийшла заміж.
Спочатку Роман подавав неабиякі надії. У нього був бізнес, своє житло. Нам здавалося, що він перспективний хлопець. Але при першій же кризі стало зрозуміло, що сподіватися на Романа – марна справа.
Зрозумійте правильно, ми добре ставилися до зятя. Але коли прийшов час діяти рішуче, він почав жалітися і сидіти склавши руки. За борги банк забрав його квартиру. Доходу майже ніякого. До того ж у цей час з’явився наш любий онук.
Останній рік їх сім’я разом з цією малою дитиною поневіряються по орендованих квартирах. Часто переїжджають з місця на місце тому, що то господар виявиться нехорошим, то сусіди по ночах спати їм не дають, або несподівано підвищують плату за оренду квартири.
Щиро кажучи мені дуже шкода дивитися на те, як дочка з зятем постійно сумують з переїздами і платять великі суми грошей за оренду тих квартир, адже я розумію наскільки їм важко. Щоб якось допомогти своїм дітям, я намагалася умовити свого власного чоловіка пустити їх пожити в ту квартиру, яку в даний момент ми здаємо в оренду квартирантам, зовсім чужим нам людям для нас, в той час, як наші діти бігають по чужих кутках і не мають свого власного даху над головою, але мій чоловік від цього категорично відмовився.
Справа в тому, що він вважає, що чоловік завжди повинен бути главою сім’ї і вміти забезпечувати свою дружину та дітей сам. На його думку, зятю має бути соромно отримувати будь-які подачки від нас, і тому потрібно всього лише почекати, поки він розбереться у всіх своїх проблемах сам і навчиться забезпечувати свою сім’ю.
Чоловік каже, що якщо чоловікові нашої доньки постійно у всьому допомагати, підтримувати скрізь, то його характер ослабне, і він втратить усіляку мотивацію на успіх в житті і буде відчувати стабільність.
Але мені чомусь здається, що мій благовірний просто шкодує наші гроші, які ми отримуємо зі здачі квартири в оренду, і боїться того, що сім’я дочки там оселиться назавжди, а ми не зможемо потім їх звідти виселити, коли прийде час.
Я думаю, що мене зрозуміють усі, що мені теж не хочеться втрачати наш додатковий дохід, але я думаю, що батьки в будь-якому віці повинні піклуватися про своїх дітей, особливо у такий важкий період, як зараз у моєї доньки.
Потім я пропонувала альтернативу – допомогти їм з оформленням і виплатою і взяти квартиру в кредит, але чоловік взагалі розізлився. За його словами, ми вже досить вклалися в дочку, вона вже доросла і повинна була розуміти, за кого виходить заміж. Нехай, мовляв, тепер трохи спробує на собі і такого життя – «буде їй наука гарна на майбутнє».
На свекрів моєї доньки надії немає – у них бідна сім’я і немає можливості допомогти своєму синові та його дружині. Залишається тільки намагатися якось впливати на свого власного чоловіка, але я не знаю як – він має дуже впертий характер, завжди стоїть на своєму. Не хочеться теж постійно сперечатися в своїй сім’ї через зятя, тим паче, що результату хорошого зовсім немає.
Мені, щиро кажучи, дуже прикро чути його відмови і розуміти, що людина, з якою я прожила багато років, за копійку буде так боротися, навіть не пошкодує власної доньки та її дитину.
Раніше такої жадібності в своєму чоловікові я ніколи не помічала. Як його можна переконати в протилежному? Якщо виселимо квартирантів, то в грошах, звичайно, доведеться стиснутися, але голодними ми з ним не залишимося, адже ще й заощадження якісь маємо з ним.
Чоловік хотів змінити роботу на більш легку. Зарплата там нижча. На мою думку, він ще може декілька років пропрацювати на заводі. Усе ж таки рідній дитині потрібна допомога!
Що ви можете мені порадити? Як я можу допомогти донечці і при цьому не конфліктувати з чоловіком?
