Останній вагон

Іра зайшла у вагон. Нарешті дівчина знайшла своє купе. Там уже сиділа пара похилого віку і якийсь хлопець.

– Добрий день, – привіталася дівчина. 

– Вітаємо, сусідко – відповіла старенька і розсміялася.

Хлопець посміхнувся, а дідусь привітно захитав головою.

“Наче пощастило з сусідами” – подумала про себе Іра.

Вечір у цій компанії минув для Іри непомітно. Старигань безперервно розказував смішні історії з юності. В якийсь момент старенька організувала для усіх банкет. Усі їли, сміялися. Особливо Ірі подобалися жарти хлопця – Олега. 

О десятій годині бабуся почала вмовляти свого чоловіка спати:

– Колю, нам вставати о 4 ранку! Давай вже спати.

– Люба, я вкладуся спати лише при одній умові: хтось має обіграти мене в карти!

– От же ш вигадає, ну ти хоч стій, хоч падай! Діти їдуть до кінця, а нам з тобою виходити зрання. лягай спати!

– Ти мене знаєш: як я сказав, так і має бути.

– Теж мені командир! Зараз як дам!

– Люба, ти ж знаєш, що я жартую. Ну, молодь, хто в карти?

Олег з радістю погодився. Спочатку хлопець програвав, а потім таки одержав перемогу.

– Ну що, доведеться спати – сказав старигань і почав сміятися. 

Іра і Олег вийшли в коридор аби не заважати стареньким. Спочатку вони обговорювали якісь буденні справи, а потім дівчина чомусь вирішила розказати хлопцю про все своє життя. Вона описала своє дитинство, згадала про школу і інститут. Олег також ділився історіями з минулого. 

Молоді люди сміялися, здавалося, що вони знають один одного роками.

Коли вони вляглися, то обидва не могли заснути. Говорити також не хотілося: старенькі сплять. 

Неочікувано Олег передав Ірі записку.

Привіт! Вам лист.

Я не хочу бажати тобі солодких снів. Мені дуже сподобалося наше спілкування. Давай говорити не вголос, а тут на папері. Чекаю твоєї відповіді.

  Іра посміхнулася і відписала:

Привіт! Мені теж сподобалося говорити з тобою. Давай спробуємо листуватися. 

Так вони переписувалися ледь не до ранку. На листочку не залишилося пустого місця. Іра акуратно склала цей папірець і поклала його до себе в наплічник. Дівчина сама не розуміла, що відбувається. Але у неї всередині палало серце. 

Коли молоді люди піднялися зранку, стареньких вже не було. Проте під хусточкою лежав свіжий сніданок. Турботлива бабуся подумала про “діток”. Олег був якимось задумливим. Він майже не говорив з Ірою. Дівчина пішла в туалет перевдягнутися і привести себе до ладу. Чомусь їй здалося, що це остання зустріч з цим хлопцем. Вона ледь не плакала, але розуміла, що проти долі не підеш.

Як тільки Іра зайшла в купе, то одразу відчула як чоловічі сильні руки притиснули її до себе. Ці доторки були неймовірно ніжні. Вона підняла очі і побачила Олега. Їх вуста одразу злилися у поцілунку. Нічого не говорячи, вони повернулися до збирання речей.

Іра намагалася зламати в собі почуття. Але не могла. Вона сподівалася лише на те, що коли закінчиться ця подорож, усе мине. 

Потяг зупинився. Молоді люди побігли у різні боки перону. Вони наче сподівалися чинити опір своєму коханню. Та у фоє вокзалу їм судилося зустрітися знову.  А потім вже не змогли розійтися у різні боки. Це був їх спільний останній вагон…

А які дивовижні історії кохання знаєте ви? Поділіться в коментарях!

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

NastjaZ
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector