Коли сину виповнилося 10 років, ми з дружиною розлучилися. Я пішов з дому із пустими руками, залишивши їм квартиру та все інше майно.
З дитиною я продовжував підтримувати зв’язок. Декілька разів я брав сина з собою у робочі рейси на фурі. На безпечних ділянках траси він навіть спробував покермувати. Це викликало в нього багато емоцій, якими він ділився зі своїми друзями в соціальних мережах. У нас склалися нормальні стосунки. Син ладнав з моєю новою дружиною і регулярно приходи в гості.
Шість місяців тому я вдруге став батьком. Чи навіть втретє, бо у нас народилася двійня. Звичайно, що фінансове становище також погіршилося, адже заробіток не змінився, а витрати збільшилися. Щоб якось зводити кінці з кінцями, я звернувся до колишньої дружини з пропозицією зменшити суму аліментів. Однак вона сказала, що це можливо лише за рішенням суду.
Я звернувся до адвоката і домігся зменшення аліментів на 10%.
Та жінка не змогла з цим змиритися і вирішила мені помститися. Вона налаштувала сина проти мене і він більше не хоче спілкуватися. Мої дзвінки та повідомлення залишаються без відповіді. На всі претензії колишня дружина розводить руками, мовляв, а чого ти хотів, ми ж тобі не потрібні.
Чи має жінка рацію в цій ситуації? А як реагувати чоловікові?
