Мені 50 років, і я живу одна у великому будинку. У мене 3-х кімнатна квартира в центрі Києва. Я маю свій невеличкий бізнес, який приносить мені стабільний прибуток, я живу цілком нормальним життям. Але тільки є одне «але» – самотність, яка мене обтяжувала. Мій син одружився, у них своя квартира, до мене приїжджають рідко, але дзвонить щодня.
Так ось, недавно я зустріла чоловіка, Сергія Анатолійовича. Він був дуже милий, добрий, турботливий. Він старший всього на 5 років, у нього є свій бізнес, одним словом, відразу видно, гідна людина.
У нього є свій заміський будинок, де він і живе зовсім один. Я не розуміла, чому при всьому при цьому я турбуюся. Щось мене насторожувало. Я вирішила, що потрібно познайомити його з сином.
Валерій у мене програміст у великій компанії, скажімо так, теж не остання людина.
І ось настав день знайомства. Сергій і Валера спілкувалися на теми, в яких я зовсім нічого не розумію. Я накриваю на стіл, але вони настільки захоплюються розмовою, що забувають про їжу.
І ось Валера встає з-за столу, я помічаю, що він зовсім не задоволений цією зустріччю. Але попрощався він чемно з Сергієм, бо виховувала я його саме так. Син пішов вигулювати собаку, яка вже давно чекала його біля дверей. Ви б тільки бачили, як вона зраділа Валерію.
Мій залицяльник знав, що син залишиться на ніч, тому поквапився додому, а я й не заперечувала.
Весь вечір Валерій сидів за комп’ютером і щось шукав, а потім покликав мене і сказав:
– Мама, ця інформація тебе точно зацікавить. Якщо потрібно, можу знайти ще більше. Хоча, впевнений, що і цього досить.
Річ у тому, що син знайшов інформацію про Сергія і. так би мовити, відкрив мені очі. З’ясувалося, що у мого бізнесмена купа боргів, не виплачені аліменти, суди, неоплачені рахунки і багато іншого.
Я пішла у ванну, вмилася, повернулася і міцно обняла сина. Він найкращий чоловік у моєму житті, моя найближча людина. Я зрозуміла, що син хоче, щоб я була щаслива!
Як ви оцінюєте такий вчинок сина?
