– Синку, а я заміж виходжу – тихо сказала Люба. У трубці повисло мовчання. А потім вдарив грім:
– Мама, ти ж тільки пів року тому батька в останню путь провела – обурився син. Май хоч крапельку поваги до його пам’яті. Люба обережно сказала:
– Олексію, я все-таки доросла жінка і можу сама вирішувати, як мені вчинити, що не правда? У тебе сім’я, а я одна. Мені так самотньо.
Син змінив тон на глузливий:
– І хто ж цей щасливчик? Я хоч його знаю чи ти за першого зустрічного заміж зібралася?. Люба образилася:
– Хорошої ж ти думки про свою матір – докоряла вона йому. А виходжу я за Петра Голубєва і ти його добре знаєш.
Син здивувався:
– За дядю Петю? Ну ти, мати, даєш. Адже батько його все життя ненавидів. Ось що, я приїду і в усьому розберуся. Люба перебила його:
– Приїжджати не треба і скандалити теж. Я тобі повідомила про своє рішення.
Петро сидів на ганку і судячи за недопалками, що скупчилися в попільничці, дуже нервував.
– Ну як? – запитав він, коли Люба вийшла з дому. Вона знизала плечима.
– А ти як думаєш? Він сильно Григорія любив і повірити не може, що я так швидко заміж зібралася. Він похитав головою:
– Якби він знав всю правду, може все по іншому було, а Любо?
Вона поклала йому на плече голову:
– Ні, Петро, не хочу я, щоб він все дізнався. Для мого хлопчика, це ударом буде. Він глибоко зітхнув і обійняв її за плечі:
– Може ти і права, та чого старе ворушити. Нехай все своєю чергою йде. Вони замовкли і задумалися, згадуючи своє потаємне.
Любі тоді вже дев’ятнадцять було, коли в їх село Петро приїхав. Молодий, гарний агроном. Всі незаміжні дівчата сполошилися. Холостий, одягнений по міському. Завжди охайний, ввічливий. Подарунок, а не чоловік. Але швидко прийшло розчарування. У клуб на танці не ходив, на загравання тільки посміхався. «Недоторканий мужик» винесли всім селом йому вердикт. Але очей з нього не спускали, шукали слабину якусь.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
І стали помічати, що він в бібліотеку часто ходить. А там якраз Люба то і працювала. Ну і пішли плітки по селу, що бібліотекарка йому сподобалася. Люба ледь не плакала, вони майже навіть і не розмовляли. Він прийде, книжок купу візьме спеціальних і цілий день в зошиті щось записує. Але ж вона не одна, у неї Григорій є. Між ними все вирішено вже було. Скоро весілля святкуватимуть.
Люба Григорія з дитинства знала. Був він старший за неї на років п’ять. У дитинстві бувало і ображав, а як виросла, закохався. Взяв він її вважай змором. Розігнав усіх її кавалерів, змовився з її батьком. Хоч і подобався він Любі, але прям великої любові до нього, вона не відчувала. Розсудила так, чоловіком він хорошим буде, а чого їй ще бажати. Тим більше, що нічого кращого вона все одно не знайде.
А ось Петя, спокій її вразив. Не зустрічала вона ще таких чоловіків. Наприклад, Григорій її книг взагалі не визнавав. А коли бачив їх у неї в руках, зневажливо говорив:
– Наші діди і без книжок цих, все знали і вміли. А зараз взяли моду, все за ними повчати. Люба ображалася, сама вона читати дуже любила і без книги жити не могла.
І якось в один прекрасний день, коли Петро сидів і звично писав у зошиті, увірвався Григорій.
– Ти не зачастив сюди, друже? – войовничо почав він.
– Григорію, перестань – спробувала заспокоїти його Люба.
– Не лізь в наші розборки, вийди – відсунув він її.
– Вставай, давай, пішли на вулицю розбиратися – потягнув він Петра за сорочку.
– Ну підемо – посміхнувся він. Через три хвилини повернувся.
– А де Григорій? – запитала Люба. Він реготав.
– Пішов додому, одяг міняти. Він просто невдало в купу гною впав. Вона засміялася.
– Ви допомогли чи він сам?
Він посміхнувся – Сам.
Ось після цього інциденту, вони і почали спілкуватися. Спочатку все про книги розмовляли, а потім не до цього стало, Люба закохалася. Та й Петя, як він потім зізнався, давно до неї придивлявся. І в бібліотеку тому так часто ходив. І Люба зізналася Григорію, що закохалася в іншого. Той недобре сплюнув – Не буде цього, я не дозволю.
І у Петі почалися проблеми. Те комбайнери зупиняться на рівному місці, то машини зламаються всі разом. А потім біда трапилася. Хтось підпалив одне з полів. Звинуватили у всьому Петра. Що не доглядів, що національне добро не вберіг. Посадили за халатність.
А Люба зрозуміла що вагітна і нікому про це не скажеш. Будуть всі пальцем тикати, що не зберегла вона честі дівочої. А тут ще Григорій активізувався, проходу не давав. Все заміж кликав. Вона і не витерпіла, здалася:
– Так я не одна тепер, дитя ношу. Потрібна я тобі така, з причепом?
Він зблід спочатку, а потім видав:
– Я тебе будь-яку візьму. І дитина твоя моєю буде. Подумай сама, як ти батькам своїм скажеш? Я твого татка знаю, він миттю тебе з дому вижене. І куди ти потім? А твій Петя, може сюди і не повернеться – І вона здалася і погодилася.
Олексій народився, Григорій його прийняв, як рідного. Все повторював, що чекає від Люби ще діточок. Але у неї не виходило, так Олексій єдиним в їхній родині ріс. Петя все-таки повернувся. Зустрів Любу якось на вулиці і сказав:
– Вітаю вас, Люба, з заміжжям і народженням сина. Вона зацьковано на нього подивилася і буркнула:
– Спасибі – і втекла.
Так вони і жили. Вона з Григорієм і сином. Він один все життя. Григорій спочатку психував:
– І чого тут причепився? Їхав би звідси куди якомога далі. Ти дивись, Люба, сплутаєшся з ним, не пошкодую нікого. Олексій все одно зі мною жити буде, він мій син. Так що думай головою, а не іншим місцем. Зрозуміла?
Але роки йшли, нічого не змінювалося, тільки ненависть чоловіка до Петі не проходила, а з кожним роком все сильніше робилася.
І ось коли його не стало, Петя прийшов до неї. Довго говорив їй про свої почуття, які з часом не ослабли. Люба теж вже не стримувалася і розповіла йому про сина. Він зрадів і відразу запропонував:
– Люба, досить нам уже страждати, пора і щастя спробувати. Скільки нам ще відведено? Хто знає. Давай разом жити. І Люба погодилася. Адже й справді, треба спробувати за покликом серця пожити.
Синові вони все розповіли, через рік. Він їх не зрозумів і не прийняв. Сказав:
– У мене був батько, він ним і залишиться. І іншого мені не треба.
А Люба з Петром щасливо залишок життя прожили. У любові і ніжності один до одного. Напевно, доля у них така була, під кінець життя тільки разом бути.
А ви вірите в долю, чи вважаєте що її можна змінити?
Безпечний спосіб очищення срібла в домашніх умовах
Домашня натуральна халва з трьох інгредієнтів і без борошна. Збережіть рецепт, щоб не загубити!
Маківник, як пекла моя бабуся. Улюблена випічка всієї родини, смачно завжди!
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Кожна жінка повинна знати ці 12 хитрощів із бальзамом “Зірочка”!
Встигни на піку цвітіння: заповни літрову банку рослинною олією і фіолетовими квітами
Іду дорогою додому і бачу – 500 гривень. Лежать на землі. Хотіла пройти повз, згадавши бабусині повір’я “Візьмеш чужі гроші – забереш собі усі людські біди”
Здається, що ці знаменитості подорожують у часі. Невже машина часу існує?
Кращі рецепти сирників з домашнього сиру
Наймудріша притча про те, як перевірити свої почуття
Малюка довго ніхто не забирав з пологового відділення. Буває таке. Відмовилися, і як на зло ніхто не виявляв бажання. Так що, малюк застряг там
І до вoрoжки не хoди! Довжина мізинця може багато чого розповісти про ваше життя
25 зворушливих фото, які розтоплять навіть “залізні” серця
Зрозуміти інтроверта: 15 світлин, які справді допоможуть
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
Як показують свої почуття різні знаки Зодіаку
Соковита та дуже смачна запечена скумбрія. Гарний рецепт господині на замітку
Виховуємо справжнього чоловіка: 7 підказок для батьків хлопчиків
