Кольорові стіни дитячого будинку, безліч сумних та наляканих очей.
Кабінет психолога: дівчинку тільки доправили сюди. Неохайний одяг та стрижка свідчать про те, що справжнього дитинства ця дитина взагалі не бачила.
Дівчинка ридає і запитується: “Чому мене сюди забрали? Я хочу до батьків”.
“Таня, не переживай. У нас тут нікого не ображають. Тут у нас є багато діток твого віку”- психолог зі всіх сил намагається заспокоїти дівчинку. “У нас тут є малювання, танці, будемо їздити на різноманітні екскурсії. Тобі точно тут сподобається. А ще – сьогодні після вечері вам дадуть шоколадні сирники”.
Дівчинка не знала, що таке сирники та шоколад. Їй нещодавно виповнилося сім років, а вона ніколи не мала нормальних іграшок і не відвідувала жодні дитячі заходи. Мама не читала їй книг, у неї не було гарних суконь.
Мама і тато – алкоголіки. Органи опіки вже втомилися постійно попереджати батьків. А нещодавно побачили її маму, яка лежала в квартирі серед гори сміття та пляшок.
“Дівчинка не знає, що таке гігієна. Мама і тато взагалі не займалися дівчинкою. Суд вирішив одразу позбавити обох батьківських прав і відправити Таню в дитячий будинок” – сказала директорка.
Було дуже важко дивитися на дівчинку. Дитина взагалі не розуміла, де вона знаходиться і чому її забрали від батьків.
Вона навіть була згодна жити в брудній квартирі, де постійно пахло алкоголем та сигаретами, де немає тверезих батьків, але в рідних стінах.
Таня просить зателефонувати до мами, адже знає домашній номер на пам’ять. Їй намагаються пояснити, що мама з татом зараз точно не візьмуть трубку. Але сльози дівчинки змушують психолога набрати номер. Дівчинка прекрасно усвідомлює, що ніхто не візьме трубку і починає вигадувати розмову на ходу:
– Тату, привіт! У вас все добре? Коли ви зможете мене забрати? Приїдете на вихідні? А мама як там? Передай їй, що я дуже скучаю!
Сльози котилися у кожного, хто був присутній в кабінеті. Дівчинка радісно кладе трубку і каже: “Вони скоро за мною приїдуть”.
Звичайно, що суд може відновити батьків у їх правах, тільки у тому випадку, якщо побачить позитивну динаміку.
Якщо батьки будуть поводитися належним чином, перестануть пити і почнуть цікавитися своєю дитиною, суд знову розгляне справу.
Головна умова, яка стоїть зараз перед батьками – це відвідування донечки.
Таня лише могла мріяти про таке. Батьки прийшли до неї лише раз, аж через дев’ять місяців після того, як їх позбавили батьківських прав. Вони принесли цукерки, поговорити з дівчинкою вони взагалі не мали про що.
Таня слізними очима дивилася на своїх батьків і думала, що це її останній день в цих стінах.
“Ти їж цукерки, а ми поїдемо з мамою додому, вже пізно”, – такі слова ранили маленьку дівчинку. Як після такого можна знову довіряти старшим людям? Її знову зрадили…
У неї немає правильного поняття про сім’ю. Чи зможе вона у майбутньому створити свою сім’ю? Чи буде щиро любити своїх дітей?
Сирота при живих батьках – це страшно! Лише 20% дітей, які надійшли в дитячий будинок є круглими сиротами.
80% вихованців дитбудинку – це діти, у яких поламане життя, а все через батьків алкоголіків, наркоманів, тиранів. Куди котиться наш світ?
Коли ж такі знедолені діти стануть по-справжньому щасливі та захищені?
Чому немає чарівної кнопки, на яку натиснеш і батьки вмить виліковуються від алкоголізму і починають цінувати та любити своїх дітей!
А що ви скажете на дану ситуацію?
