— Слухай, чоловіче, а ти не забагато хочеш від нас? Я так і сказав йому, а він взяв і образився, так ще й до дочки з претензіями прийшов, бо вона не захотіла на нас “впливати”, — скаржиться Іван Сергійович.
— Оля зі своїм Сашком вже три роки в шлюбі. Скоро має з’явитися онук. Нам з жінкою вибір дочки спочатку сподобався, все було наче добре. Але після того, як ми їм перед весіллям купили квартиру, все змінилось. Думали, що так буде краще. Дві кімнати — не багато, але зате своє. Потім, думали, підзароблять, продадуть і собі нове щось, більше куплять.
Але ми були в шоку після однієї ситуації, навіть казали, щоб дочка подумала, чи треба їй такий чоловік. Він постійно нив і нив, що квартиру купили до весілля і вона записана на доньку. Казав, що якщо його батьки платять за весілля, то і йому частина квартири належить. Оля наша про таке й не думала, мала лиш в голові любов та рожеві окуляри. А той тільки рахував чужі гроші.
Тепер зять любий каже: “Іване Сергійовичу, нам тепер втрьох буде тісно в квартирі, треба б розширюватися”. То він що, хоче від мене більшого житла?! Що він досі робив? Грошей не складав, нічого не планував?! Знаєте, що виявилось? Він хотів, щоб ми обмінялись. Молоді переїхали в наш будинок, а ми в їхню квартиру. Ми пів життя його будували, виходжували, ремонтували, усе навколо робили кращим, душу й серце вклали, а він, негідник, тепер хоче, щоб я його лишив? Я йому сказав все, що думаю: хай не прикривається вагітністю жінки і йде працювати. Машину з салону в кредит взяв, щоб, ніби то, Олю возити і дитину, про квартиру й не думав. А дочка ж моя вже не працює, в декреті, то й різко меншим бюджет став.
Словом, той зять так на мою дитину тоді “наїхав”, що їй довелось в лікарні декілька тижнів лежати! Бо вона, бачте, не “вплинула” на своїх батьків, не пішла проти них і ніяк його не підтримала.
Ми кажемо, хай розлучається з ним, а вона все преться… Закохана… Щоб потім не лишилась гола й боса, ще й з дитиною…
А що б ви зробили на місці Олі?
