Декілька років тому мій син привів в дім дівчину і заявив про свій намір одружитися. Весілля ми зробили пишне, на нього я потратила все, що відкладала собі “на чорний день”. Невістка з сином прожили в мене ще місяць. Дівчина майже не говорила до мене, а потім сказала, що не хоче жити зі мною і вимагає з’їхати на орендовану квартиру. Я не розумію за що таке ставлення. Я турбувалася про них, як могла! Все ж з’їхали. Прожили самі, не дзвонили, а недавно таки набрали й почали натякати, щоб я продала свою дачу. Я відмовилася, там в мене город. Після цієї розмови вони знову зникли. Я злякалася, що залишуся сама на старість, тому подумала і зателефонувала їм. Наступного ранку вони вже стояли в мене на порозі.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я не маю кому виговоритися, тому пишу. Нехай хтось прочитає, можливо, щось порадить, а можливо просто вбереже себе від моїх помилок.
Кілька років тому син провів додому дівчину. Він заявив, що одружується. Звісно, моє слово не мало ніякого значення в цьому рішенні. Майбутня невістка мені не сподобалася. Дівчина абсолютно не прибирала, навіть за собою і зовсім не звертала на мене увагу, наче я служанка. Хоча жили ми в моїй квартирі. Я намагалась побесідувати з нею, налагодити контакт, але вона лиш буркала до мене.
Весілля зіграли гарне і дороге. Все, що я збирала собі роками пішло на святкування. Молоді продовжили жити в моїй квартирі. Я давно вдома, тому місця мені не шкода. Але вже через місяць невістка сказала, що не хоче зі мною жити. Я здивувалася. Я за нею прибирала, мила посуд і прала її речі. Чим то я так не вгодила дівчині? Дивуюся. Але все ж з’їхали.
Прожили рік на орендованій квартирі, почали натякати мені, що пора про поповнення в родині подумати, а ось куточка свого немає – відкладених з весілля грошей і трохи накопичених коштів на своє житло не вистачало. Я вже немолода, недуги обсіли, пенсії ледве-ледве на найнеобхідніше вистачає, але намагаюся відкласти хоч трохи, щоб допомогти синові. Онуків я очікувала з нетерпінням, дуже вже хотілося поняньчитися на старості років, послухати дитячі голоси в порожньому та похмурому будинку.
На орендованій квартирі діти прожили рік. Довго не дзвонили, а останнім часом згадали про мене і все про дітей говорять. Наче планують поповнювати родину. Я втішилася, вже давно хочу, щоб в цьому сумному домі зазвучав дитячий сміх. Але діти не про те, а про квартиру почали говорити. Кажуть, щоб продавала дачу, щоб вони могли собі якийсь куточок свій мати.
Дача у мене велика, гарна біля озера. Чоловік отримав, коли працював на керівній посаді. Я так люблю те місце і свій город. Виходжую його, кожну рослинку там знаю. Мене мій врожай дуже рятує. Влітку маю повно вітамінів вдома, а взимку – смачне соління. Так і економлю, щоб дітям віддати.
Про продаж дачі я навіть думати боялася, адже це єдине, що залишилося, як спогад про коханого чоловіка. Не погоджувалася я, але невістка надала єдиний аргумент – народжувати не буде, поки не з’явиться своя квартира. Посварилися навіть, майже місяць не дзвонили мені та не приїжджали.
Я так не хотіла продавати дачу. Там пройшли найкращі мої роки та чоловік її так любив. Але невістка ультиматум поставила. Каже не народить, поки не матимуть квартири. А потім пропали: не дзвонять, не заходять.
Я довго думала і багато плакала. Все ж вирішила: не вартує та дача діточок. Віддам молодим, нехай радіють. Злякалася залишитися сама на старість. Думала, віддам їм дачу, стануть до мене добрішими. Так і сталося. Лиш я сповістила дітей про своє рішення, як вони приїхали та защебетали до мене. Дачу продали за три дні. Я ні копійки не побачила з тих грошей. Купили квартиру гарну, велику, а на новосілля не покликали навіть. На тому все наше спілкування закінчилося. Вони й далі мені не дзвонять. А коли я набираю їх, то відповідають сухо і швидко закінчують розмову. Я запиталася в невістки про онуків, а вона розсміялася і відповіла, що ще молода, щоб народжувати. Поки хоче пожити для себе.
Я тепер багато плачу. В мене такий відчай. Я абсолютно сама, скоро старість, грошей нема. Я не знаю як здобути прихильність єдиних рідних людей.
Син ніколи не був таким холодним до мене. А тепер зовсім забув. Я завжди намагалась бути доброю з ним і все віддала їхній сім’ї. За що вони так вчинили зі мною?
Люди, що мені побити?
Поставила нареченому окрошку з квашеною капустою і свининою, як у нас заведено. А він глянув у тарілку й пожартував так, що я відклала ложку
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
“Ми повечеряємо, а ви у вітальні почекайте”: свекруха ввічливо відмовилася нагодувати невістку з внучкою
Кліп заборонений до показу. Такого ви ще точно не бачили! Відео
Подруга з Білорусії навчила готувати деруни по-новому. Можна з’їсти разом з ложкою, такі вони смачнезні!
15 гірких істин про Скорпіона: грубо, але чесно
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
За допомогою цього засобу, можна позбутися бур’янів та шкідників на городі
Що смачного приготувати з курячого філе?
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
Бабуся наполягала, щоб чоловік не їхав у місто. А через декілька годин до них зателефонували та сповістили сумну новину
З чим стикаються матері-одиначки після народження дітей. До такого не підготуєшся
Невістка навмисне збрехала про день виписки, бо не хотіла бачити свекруху
Ми гуляли весілля до ранку. А потім нам з чоловіком виставили рахунок. Сума була в два рази більшою, ніж ми розраховували
00Свекруха заявила, що я повинна їй допомагати, адже ми одна родина. Хоча я знаю, що вона мене просто недолюблює та вважає поганою дружиною
– Якщо це буде хлопчик, то треба назвати Мишко… – тихо відповів чоловік, а Христина плакала біля його ліжка
Трохи крапель валер’янки і пустирника допомогли мені заспокоїтися, заснула. Прокинулася від того, що хтось стукав у вікно
– Хочеш, щоб я за ним горшки виносила? – обурилася свекруха. – Я цю місію виконала багато років тому, тепер це обов’язок дружини. Яка ж ти все-таки невдячна. Серця у тебе немає!
Рік молодята прожили добре. Син телефонував щодня й заходив в гості щотижня. Насторожувало Богдану тільки те, що син приходив сам
