Після цих слів я розвернувся і пішов геть. Чи шкодую я про свої слова? Ні.

Спочатку моя мати відмовилася від мене, а потім заявила, що завжди переживала за мене і хоче жити разом.

Моїм батьком був заможний чоловік, який зраджував своїй дружині з моєю матір’ю. Ми не мали свого житла, тому тинялися по різних орендованих квартирах. 

Коли мені було 6, мати зустріла чергового чоловіка. Він сказав, що буде з нею, якщо вона позбудеться мене. Матір не довго думала. Вона взяла мої документи, привезла під двері батькової квартири і залишила там.  Коли тато відкрив двері, то одразу здогадався, хто я. Він забрав мене до себе, а його дружина з сім’єю добре прийняли мене. Саме вона не дозволила віддати мене у дитячий будинок. Сказала, що я ні в чому не винен. 

Перший час я надіявся, що моя рідна мати повернеться по мене. Зрештою зрозумів, що цього не станеться. Тепер дружина мого батька замінила мені рідну матір. А щодо нього, то він не дуже приязно ставився до своєї дочки з сином, а що вже говорити про мене. Я для нього був зайвим тягарем, але він продовжував утримувати мене.

За натурою батько був суворим чоловіком. Ми, діти, ховалися у дитячій, коли він приходив з роботи. Одного дня він покинув нас. Пішов до молодої коханки. Та ми тільки зраділи цьому. 

Тоді ми були досить дорослими: троє випускників школи. Після її закінчення ми вступили в омріяні університети і здобули ті спеціальності, які хотіли. Через деякий час прийшла сумна звістка: батька не стало. По собі він залишив непоганий спадок. 

Коханці нічого не дісталося, бо вони не були одружені. Тож ми успадкували батькову фірму і продовжили займатися його справою. Згодом вирішили відкрити нову філію закордоном. Я мав її очолити. Вирішив, що матір переїде жити в теплу країну разом зі мною. Мої брат та сестра не були проти.

Та раптом рідна мати з’явилася тоді, коли вже ми мали от-от відправитися в дорогу. Я одразу її впізнав, а вона сказала:

– Синку, ти пам’ятаєш мене? Я твоя рідна ненька! Ти так виріс. Невже забув про мене? Я тебе так довго шукала. Скучила за тобою. Тепер ми зможемо бути разом”.

Сказати, що її наглість мене вразила – це нічого не сказати.

– Як я міг тебе забути? Я добре пам’ятаю, як ти кинула мене під дверима батька, а сама втекла. Ти мені не мати. Моя справжня матір зараз їде зі мною закордон, а з тобою мені нема про що говорити. 

Після цих слів я розвернувся і пішов геть. Чи шкодую я про свої слова? Ні. Адже моя мама – це та жінка, яка прийняла чужу дитину і виростила її, як свою рідну. Ми переїхали. Там я зустрів дівчину, з якою згодом одружився. І мати також знайшла своє кохання. 

Вам сподобалася ця історія?

Vasylyna
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector