Завжди була рада, що маю таких хороших сусідів. Я знала, що можу звернутись до них по допомогу і ніхто мені не відмовить.
На нашій вулиці усі люди були дружні, співчутливі. І раділи, і плакали разом. І дітей не ділили на своїх і чужих. Виховували разом. Дуже мені цього бракувало, коли я з чоловіком перебиралась до міста жити.
Нам припала до душі одна квартира, район ніби не поганий та купувати її ми спішили. Я вирішила більше дізнати про мешканців. Хто як живе, хто чим дихає. Про сусідів, які живуть над нами і під нами. Чи зможу я знайти з ними спільну мову. Для мене це був дуже важливий аспект.
Біля під’їзду на лавочці сиділа якась пенсіонерка, я до неї підсіла, ми розговорились. Тоді я вирішила розпитати у неї за сусідів.
– Та гарні сусіди.. – тільки і відповіла жінка. Більше нічого не сказала.
Ми все ж наважились і придбали ту квартиру. Як я потім здивувалась, що та жінка і є нашою сусідкою, до того ж моєю землячкою.
Звали її Ганна Семенівна. Вона теж була родом з мого села, звикла до того устрою та добрих сусідських манер. Так ми з нею і потоваришували. Я спечу щось смачненька, одразу бабусі несу, вона мого синочка теж солодощами чи фруктам пригощала, сиділа з ним, як була потреба. А я у магазині їй продукти купувала, аби вона тяжке не носила. Бабця ж бо жила сама.
Минали роки, Ганна Семенівна старішала. Їй було все важче. З квартири майже не виходила, лежала. Я ходила до неї, доглядала. А вона розповідала про свою молодість, про батьківщину, веселі історії, які траплялись селі.
Після смерті чоловіка вона перестала їздити у село. Це довга і важка дорога для старої жінки. Дочка в інше місто поїхали жити до чоловіка.
Якось я поїхала в гості до батьків у своє село. Залишилась ночувати та мені приснилась Ганна Семенівна.
А вранці зателефонувала дочка старенької і сказала, що та зовсім зле себе почуває, просила, щоб я приїхала, побачити мене хоче.
А між нами 200 кілометрів. Я зірвалась з місця, та доїхати вчасно не встигла..
Мені було дуже прикро, що я не встигла попрощатись з бабусею.
Та вона по собі залишила добрий слід, досі згадую її з посмішкою на обличчі…
А у вас хороші сусіди? Знаходите з ними спільну мову чи трапляються казуси?
