Олена вагітна первістком, от-от повинна народити. Я часто приходжу до неї у гості, адже ми одна родина, вона молодша сестра мого чоловіка Павла. Ще кілька років тому вона втекла від опіки своєї матері в інше місто і знайшла там нареченого. Їй майже 30 років, але вона досі не може сказати матері, щоб та не лізла в її життя. А моя свекруха цього всього зрозуміти не може. Їй все здається, що своїми порадами і розпитуваннями вона допомагає всім навколо і забуває про існування особистого простору. Бідна моя зовиця все мовчала і слова мовити не могла, поки мати виховувала її по телефону. Вона навіть не додумалася хоча б іноді не відповідати їй на дзвінки. А як же? Це ж її мати.
Нещодавно Надія Володимирівна вирішила, що повинна поїхати до доньки і допомогти їй з народженням і вихованням дитини. Вона щогодини дзвонила їй і говорила, щоб вони не купували памперси, адже бабуля пошила для онука майже 25 штук пеленок з марлі. Вона знайшла старі сорочечки своїх дітей, відіпрала їх, прикрасила і ідеально попрасувала. Всі ці речі призначалися для улюбленого онука. Жінка розпланувала не тільки на місяць вперед всі його дії, але і все, що він повинен був зробити до самого повноліття. Якби малюк побачив список тих справ, які мав би зробити за наполяганням бабусі, то він просто збожеволів.
Ми з моїм чоловіком провели свекруху до поїзда і допомогли занурити її важкі речі. З собою вона взяла майже все, що їй належало. Нам здавалося, що вона їде мінімум на місяць, а то і більше. Ми помахали їй хусточкою на прощання і вирушили по своїх справах. Чесно кажучи, мені теж хотілося відпочити від її порад, хоч я і люблю свою свекруху наскільки це можливо.
Через три дні нам дзвонить чоловік зовиці і повідомляє, що наша дорогоцінна матуся їде в поїзді назад додому і через пару годин буде у нас. Ми були просто в шоці, адже думали, що вона з нами попрощалася на довгий термін, але ні. Виявилося, пані Надія знову взялася за своє. У перший день вона поводилася, як гість, у другий почала їх тероризувати, а в третій день чоловік зовиці виявив свою вагітну дружину в морі сліз.
Побачивши цю картину, він навіть не став розбиратися. Він мужик дуже хороший і дружину свою обожнює, тому просто не стерпів такої поведінки нахабної тещі. Він тихо зібрав її речі, взяв її під лікоть і вивів з дому. Вже на вокзалі він купив їй квиток, посадив в поїзд і подзвонив нам, щоб ми її зустріли.
Напевно, ви уявляєте наскільки зла була матінка. Вона крила його благим матом і не могла заспокоїтися всю дорогу. Ми їй намагалися пояснити, що Олена вагітна і їй не можна зараз хвилюватися, але свекруха і слухати не хотіла. Сподіваємося, що в найближчі дні вона все-таки охолоне.
Чесно, я не розумію таку поведінку своєї свекрухи. Адже Олена – не мала дитина, а самостійна та доросла жінка. Можливо, їй варто купити кошеня чи знайти хобі, щоб вона нарешті заспокоїлася?
Кого ви підтримуєте у цій ситуації? Що варто робити з такими горе-родичами?
