Тоді мені знову відмовили у роботі. Майже 6 місяців пошуків – і все марно. Сподівалася, що хоча б цього разу пощастить.
Звісно, що грошей у мене було обмаль, а оренду за квартиру ніхто мені не скасовував. Тому почекала на дворі, поки господиня засне й тихенько прокралася до кімнати.
Знову відкрила ноутбук з сайтом оголошень щодо роботи. Єдина посада, яку мені запропонували за останні місяці – роздавати оголошення про відкриття нової їдальні у костюмі хот-дога. Відчула, як порожньо у шлунку. Не пам’ятаю, коли востаннє їла.
На сніданок у мене була остання сосиска та черствий шматочок хліба. У холодильнику залишилося тільки одне яблуко та гнилий банан. Що ж, вибору нема…
Криза відчутно вдарила по кишені. Спершу фірма почала скорочувати штат працівників, тому я працювала на пів ставки. А потім взагалі збанкрутувала й мене виставили за двері. Навіть зарплату за останній місяць досі не віддали! У мене червоний диплом маркетолога, в школі навчалася на відмінно. Але директора це мало цікавило.
Не розуміла, чому у моєму житті почалася така чорна смуга?
Наступного ранку у мене була ще одна співбесіда.
– Вибачте, але у вас недостатньо досвіду. Ви нам не підходите – сказала молоденька секретарка
– Ви впевнені? У мене червоний диплом, є стаж та навіть ось трудова книга. Я майже 2 роки працювала на велику будівельну фірму..
– Дівчино, не зрозумієте мене? Ви нам не підходите! Будь ласка, покиньте наш офіс, інакше я викличу зараз охорону!
Я вийшла за двір та ладна була заплакати від розчарування. Ще й на зло дощило, а я забула парасольку вдома. Не вистачало грошей навіть на проїзд, адже до цього офісу я їхала з пересадками на метро. Нема чого втрачати, тому вирішила прогулятися.
Зупинилася біля пекарні. Так ароматно пахли свіжоспечені круасани й тарталетки! Дивлюся на вітрину – маленька булочка з маком за 5 гривень. А я сьогодні навіть не снідала
– Вони вчорашні, не встигли продати. Будете брати?
– Так, звісно!
Сіла на лавочку неподалік автобусної зупинки, щоб сховатися від дощу. Раптом відчула, як хтось доторкнувся до мого плеча:
– Доню, будь ласка, дай милостиню. Декілька копійок, я давно не їла…
Біля мене стояла старенька жінка, одягнена у тоненьку куртку та порвані штани. У неї не було навіть парасольки та рукавичок, щоб зігрітися. Мені стало шкода бабусю.
– Ось, візьміть мою булку. А ще ось мій шарфик, бачу, що вам холодно, заберіть
– Дякую. Бачу, що у тебе добре серце. Скоро Бог допоможе тобі.
Мені було приємно чути такі слова від незнайомої жінки. Одразу на душі стало так тепло й радісно. А вже й сонечко виглядає з-за хмар. Дивлюся – а бабця кудись зникла. Дивно..
Наступного дня мене зателефонували та запросили на співбесіду. Чесно кажучи, я була приємно здивована!
– Нам сподобалося ваше резюме. Якраз шукаємо головного спеціаліста у маркетинговий відділ. Думаємо, що вже завтра ви можете приступати до роботи.
– Справі? Завтра?
– Так. Наша фірма повністю оплачує вам проїзд. Бачу, що ви живете на околиці міста, тому в будні за вами буде приїздити водій.
Здається, що від такої новини у мене виросли крила! Невже це все відбувається зі мною? Стільки часу я шукала роботу, однак завжди чула тільки “ви нам не підходите”.
Через місяць життя налагодилося. На роботі мене поважали, була хороша зарплата. Я могла нарешті переїхати на кращу квартиру, купити власне авто. Здається, що незнайома бабуся мала рацію.
А ви вірите, що всі добрі вчинки повертаються до нас?
