Мені завжди здавалося, що я створила ідеальну сім’ю. Люблячий чоловік, діти, яких я огорнула любов’ю та турботою. 18 років суцільного щастя та гармонії. Роман завжди заробляв більше, тому логічно, що він мав забезпечувати сім’ю, а я взяла на себе роль берегині сімейного вогнища. Я була дуже покірною дружиною, бо вірила, що чоловік знає краще, як правильно жити, адже він старший, досвідченіший і розумніший.
Роман, спершу, не хотів дітей, прагнув пожити у своє задоволення, без зайвих клопотів та зобов’язань. Для нього, але не для мене, бо мені довелося довгий час доглядати за свекрухою. Чоловік постійно повторював, що турбуватися про літню людину – зовсім не чоловіча справа. Трохи згодом у нас народилося двоє дітей. Моєму щастю не було меж! Нарешті я стала мамою.
Здавалося, ніщо не може зруйнувати цю ідилію, але насправді усе було ілюзією. Одного вечора Роман прийшов і повідомив мені, що задихається від моєї всесторонньої опіки, нібито я більше не влаштовую його ні як дружина, ні як мати його дітей. Він зустрів нове кохання, найкращу жінку у світі – Ярину, з якою він і проведе решту свого життя на квартирі його батьків. Не втрачаючи й хвилини, Роман зібрав речі і залишив мене одну з дітьми.
Я не могла в це повірити?! Чоловік, якому я присвятила найкращі роки свого життя, якому я була вірною, без жодних докорів сумління покинув мене і зруйнував сім’ю, яку я будувала роками.
Згодом ми розлучилися. Роман справно платив аліменти і часто навідувався в гості до дітей. Я ніколи не заперечувала, бо діти не мають відповідати за помилки своїх батьків. Найбільших ран мені завдавало те, що колишній чоловік приносив дітям іграшки, одяг, які обирала для них Ярина. Він не припиняв вихвалятися: “От мої хороші, усе це з любов’ю для вас вибирала Яринка”. Обіцяв, що скоро познайомить моїх діток із цією жінкою, в якої ні совісті, ні моралі.
Одного дня я побачила її в магазині. Ніяк не могла відвести від неї погляд, хоча й розуміла, що підставляю саму себе. Вона, звісно ж, відчула мій пильний погляд, тому вирішила підійти до мене ближче. Красива жінка, цього від неї не забереш, але от сумління, доброти і багатьох інших рис, які роблять людину людиною, вона не мала.
– Дарма дивитеся! Досі вірите, що залишу вашого Романа в спокої? Помиляєтеся, він мій.
– Я дивилася на вас, бо намагалася знайти у вас щось хороше, але мені це не вдалося. Думаю, ви використаєте Романа і знайдете собі іншого чоловіка, в якого буде більше грошей. Але він зробив свій вибір сам. У нього своя голова на плечах.
Ввечері на мене чекав телефонний скандал, який влаштував мій колишній. Вимагав, аби я вибачилася перед його Яринкою, бо ж я зачепила почуття його майбутньої дружини. Почувши цю новину, не скажу, що я була дуже здивованою, швидше розчарованою вкрай. Як я могла жити з таким чоловіком стільки років?
Подивившись на ситуацію, що склалася, під іншим кутом, я зрозуміла, що гідна кращого, тому не варто лити сльози за чоловіком, який не виправдав моїх очікувань.
Минулого тижня Роман зателефонував мені, плакав, благав, аби я пробачила йому, дозволила повернутися в сім’ю. Я відмовила. І не пошкодувала про це ні хвилини. Пізніше я дізналася, що його кохана Ярина отримала від нього у подарунок вишукану іномарку, а після цього сам Роман став для неї непотрібним баластом. Вона швидко знайшла собі нового заможного принца.
Усі ці події мене навіть розсмішили! Я ще раз переконалася: все що не робиться – все на краще! Нарешті я можу жити так, як хочу, як вважаю за потрібне. І думати власною головою, а не головою чоловіка.
Чи згідні ви з рішенням головної героїні історії?
Чи пробачили б ви чоловіка?
