– Ви отримаєте офіційний розпис, але не буде ніякого весілля. У нашому будинку вам місця немає

Олена Вікторівна ніяк не могла розбудити свою дочку. Вони вже спізнювалися на недільну службу, а Уляна все ніяк не могла прокинутися.

– Мамо, в мене голова болить. Може я не піду сьогодні?

– Таблетку вип’єш і все мине. Вставай і одягайся.

Недільна служба була справжньою традицією для цієї родини. Вони йшли до церкви навіть у погану погоду. Батька свого Уляна не знала і жила лише з матір’ю. Оті  сьогодні, попри біль їй довелося встати і йти до церкви.

Ось уже декілька днів дівчина не знала як сказати матері про свою вагітність. Олена навіть не знала про те, що у дочки були якісь стосунки. Але в цю неділю вона все ж наважилася.

– Мамо, я більше не хочу приховувати. Я – вагітна…

– Як вагітна? – Олена аж зупинилася.

– Ось так. Скоро бабусею станеш.

Олена стала йти повільніше і коли побачила найближчу лавку, одразу вирішила сісти.

– І хто він?

– А яка різниця, якщо він каже, що це не його дитина?

– Тобто дитину тобі зробив, а зараз хоче сказати, що не причетний? Та він одружитися з тобою повинен!  Так, швидко кажи хто він.

– Одногрупник мій. Олексій звати. У нього батьки дуже заможні, десь у посольстві працюють. Та й не дозволять вони нам одружитися. І не кохаю я його.

Мати замовкла і не сказала в той день більше ні слова. Вперше, вони не потрапили на недільну службу. Уляна навіть зраділа, що мама так нормально відреагувала на її новину. Тепер аж легше на душі.

Але радість дівчини тривала не довго. Наступного дня вона зустріла матір в інституті.

– Ти що тут робиш?

– З кавалером твоїм прийшла поговорити. Давай, клич його.

– Мамо, не треба. Я не хочу, щоб мені потім за це соромно було. Не треба.

– Або ти його кличеш і він приходить сюди, або я йду до ректора і буду розв’язувати питання з ним.

Уляні нічого не лишалося як покликати Олексія.

– Доброго дня, юначе. Довго затримувати я не стану. Просто хочу сказати, оскільки моя донька від тебе вагітна, ти повинен на ній одружитися. Якщо цього не буде, я піду у консульство і розповім колегам твоїх батьків, якого сина вони виростили. Повір, ваше життя стане нестерпним, я постараюсь зробити заради цього все!

– Я вас зрозумів, я скажу батькам.

Уляна почала плакати. Вона не могла заспокоїтися. Тепер Олексій просто її зненавидить і навіть вітатись не буде. За кілька годин він зателефонував і сказав, що згоден одружитися. Олена вирішила покликати майбутніх родичів у гості. Зустріч мала відбутися у суботу.

Жінка дістала свій найкращий посуд та наготувала багато різних страв. Ось пролунав дзвінок у двері. Свати прийшли.

– Доброго дня, рада з вами особисто познайомитися. Тільки де ж ваш тато?

– Тато з шантажистами не спілкується, – зверхньо відповіла матір Олексія. – Офіційно діти одружаться, але весілля не буде. І жити у нас ви не будете, навіть не мрійте.

– Я перепрошую, але ви навіть не сказали як вас звуть, – спокійно відповіла Олена.

– Валентина Іванівна!

– Дуже приємно. Може зайдете? У нас там стільки страв.

– Ви дійсно думаєте, що я буду щось їсти у цьому домі?

Тут Олена помітила, як зверхньо на неї дивиться матір Олексія та й сам хлопець. Здавалося, що йому взагалі байдуже, що буде далі. І тут Олена усвідомила, що нізащо не віддасть цим страшним людям своєї дочки.

– Що ж, якщо бажання у вас немає, тоді більше вас не затримую.

– Така ж хвора, як і її донечка!

Олена зачинила двері і пішла до доньки. Жінка намагалася заспокоїти Уляну і запевнити, що відтепер у них все буде добре!

Як би ви вчинили на місці матері?

Julia
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector