Перед тим, як мама приїхала до нас з сином в клініку, свекри зустріли її і нагодували. Мені здавалося, що все гаразд, але ввечері подзвонила сестра і почала мені дорікати, мовляв, я безсердечна донька, яка змусила маму стояти в під’їзді. Проте своєї вини в цьому я не бачу. Якби вона зателефонувала до чоловіка, то все було б гаразд.
****
Після цього непорозуміння у мене зникло бажання запрошувати сестру на день народження. Розповім детальніше.
Декілька місяців тому моя мама хотіла навідатися до новонародженого онука. Молодша сестра також мріяла побачити племінника.
Напередодні вони зателефонували, але організувати зустріч так і не вийшло. На той момент ми паралельно займалися ремонтом у своїй квартирі, тому тимчасово жили разом зі свекрами.
Моя мама разом з сестрою працюють в одному продуктовому магазині. Спочатку одна йде на дві зміни, а потім інша. Таким чином практично нереально зробити так, щоб в них обох вихідні були одночасно. Про це треба домовлятися з власницею.
Через це ми традиційно зустрічаємося на зимові свята, коли у них з 31 грудня по 7 січня заслужений відпочинок. Такий розклад влаштовував усіх.
Проте нещодавно у них була можливість разом приїхати до нас. Та син захворів і зустріч довелося скасувати. Через ускладнення лікарі порекомендували нам лягти на стаціонар в лікарні, про що мамі я не встигла розповісти.
Буквально напередодні виписки у місті виступала моя улюблена група. Я вирішила, що з сином деякий час може посидіти чоловік, поки я відлучуся і розвіюся. Тим паче малюк добре почувався. Тож я пішла на концерт, зробила багато фото і виклала їх у соціальні мережі.
Саме через це Юля з мамою вирішили, нібито я повернулася з сином додому. Вони прийняли рішення приїхати до нас. Проте я навіть не здогадувалася про це, адже жодних дзвінків не чула через вимкнений звук.
Мамі довелося довго стояти в під’їзді. Зрештою, вона здогадалася подзвонити до мого чоловіка. Він викликав їй таксі і направив її до свекрів. Ці всі перипетії відбувалися вранці, але я довідалася про них обідом.
Мама спробувала увійти в моє становище і поставилася з розумінням до того, що сталося. Проте сестра була розлючена. Юля звинувачувала мене у тому, що я егоїстка і зовсім не думаю про рідну маму. Через мене їй довелося декілька годин стояти в під’їзді. Але хіба я не попереджала їх, що ми з сином знаходимося в лікарні?
Та сестра не вгавала, адже мої фотографії ввели їх в оману. Одним словом, у її очах я все одно виходила винуватцем.
З одного боку, я їх розумію, а з іншого – навіщо приїжджати без попередніх домовленостей? Якщо мама не додзвонилася до мене, то могла одразу подзвонити до чоловіка. Він би їй пояснив усю ситуацію.
Після всього, що трапилося про маму все ж подбали. Свекри нагодували її і привезли до мене в лікарню. Ночувати вона залишилася у нас вдома, а додому поїхала вранці.
Тим часом Юля обурилася через цей конфуз, зробила мене винною і відмовилася зі мною бачитися.
Тепер я й сама не хочу з нею спілкуватися і навіть нема бажання кликати її на день народження. Однак мама каже, що без Юлі також не приїде. Я звикла, що це свято проходить в колі всієї родини і близьких друзів. Не хочеться порушувати традиції, але й на перший крок я також йти не готова.
Сестра не визнає своєї провини, а я теж не розумію, за що маю перед нею вибачатися.
А на чиєму ви боці в цій ситуації?
