– Ти собі не можеш уявити як мені важко з ними жити! У своїй же квартирі я більше не господиня, а гостя! – жалілася Алла Петрівна сину.
– Ти що? Ой! Що сталося?
– Зять до Маринки заявив, щоб я речі свої збирала, інакше на розлучення подасть!
– А це з чого б?
– Як ми двох їхніх дітей ростити будемо? За одну пенсію? Маринка ніде не працювала. Що на нас чекає, я собі не можу уявити!
Сталось так, що моя молодша сестра Маринка закохалася у багато хлопця. Точніше його батьки були бізнесменами й він з дитинства звик купатися у грошах. А я був звичайним сином. І мати частенько любила мене підколоти, порівнюючи нас.
Мати усім любила розказувати як сильно пощастило її дочці вийти за багатого Олега. Маринка якраз вибирала собі квартиру, яку коханий обіцяв купити. Скоро в них народився син.
Але сталося дещо непередбачуване. Батько Олега кинув свою дружину заради молодої моделі. Тепер грошики потрібні були, щоб балувати нову пасію. І картки він свої заблокував. Тому й Олежик залишився ні з чим. Маринка вже думала розлучатися з ним, поки не стало ще гірше, адже квартиру так і не купили, але дізналася про другу вагітність. Тому жили вони в мами.
Олег ніколи ніде не працював крім батькової фірми. Скоріше штани на ній протирав. Та нова кохана батька не захотіла, щоб такий ледар отримував гроші ні за що і намовила його звільнити. Тепер він мусив шукати якусь роботу. Так шукав, що третій рік вдома сидить. І має наглість просити у матері гроші на життя.
А я тим часом взяв з дружиною квартиру у кредит. Половину виплатили її батьки, а другу половину я доплачував з зарплати. Діти у нас теж були. Ми жили щасливо.
Якось до нас приїхала в гості моя мама і почала жалітися, що нікому на старості років не потрібна. Що зять її виганяє і вона не знає, що їй робити.
Дружина тоді вийшла з кухні, а мати продовжила:
– Навіщо з нею радитися? Тут і так зрозуміло, що ідея чудова. Допоможу вам з дітьми, по дому. Ти голова у сім’ї чи хто? От і покажеш це! Та вона точно буде “за”. Просто прийдеш і скажеш, що я тепер житиму з вами! – переконувала мене мати.
Я не здогадувався, що дружина стояла за дверима і випадково все чула. Поки мені не прийшло повідомлення:
“Якщо твоя мати хоче жити з нами, тоді будете разом в іншій кімнаті. Адже квартиру ми ділимо порівну і бюджет також”.
– Мамо, я зараз повернусь – здивовано сказав я і пішов.
У коридорі стояла дружина:
– Слухай, я розумію, що у твоєї мами важкий період, але пожалій, будь-ласка, нашу сім’ю і не дозволяй їй жити з нами.
– Але ж люба, не назавжди! Зрозумій, як їй зараз важко!
– Ти знаєш як це буде? Вічні: “ти борщ пересолила”, “чому погано помила підлогу”, “мій син їсть тільки свіже”, “ти не так виховуєш дітей”. Я цього не потерплю і ми розійдемося!
– Я ж говорила, що нікому не потрібна – заплакано промовила свекруха, яка все почула.
– Мамо, це не так!
Я намагався заспокоїти матір. Радив їй, щоб вона сама пригрозила зятю, що виселить його, може б тоді зрушився з місця і роботу знайшов. Але потім відвіз її додому. Все-таки дружина права, не можна дозволяти вилазити собі на голову.
А як би вчинили ви на моєму місці?
