Я зустрічалась з Семеном лише 5 місяців, як він зробив мені пропозицію. Я була дуже щаслива. Відчувала, він моя доля. Тому одразу погодилась, не замислюючись.
До пропозиції я була не знайома з його мамою, та того ж вечора він повів мене на зустріч з майбутньою свекрухою.
– Семенчику, ти що це за опудало привів до нашого дому? Ти ж обіцяв мене з нареченою своєю познайомити – сказала жінка, зустрівши мене.
– Мамо, та що ти таке кажеш! Це і є моя наречена – Світлана.
Я вже й не знала, як мені поводитись. Фраза жінки зовсім вибила мене з колії. Семен міцно стис мою руку, посміхнувся винувато і повів мене на кухню. Там уже був накритий стіл.
Мама Семена, зайшовши на кухню, почала з нього прибирати.
Так мене ще ніхто не ображав! Я встала з-за столу і вийшла з тієї квартири, на вулиці розридалась. Як можна бути такою невихованою. Вона ж навіть мене не знає, з чого робить висновки?
Семен вибіг за мною, він довго мене заспокоював, казав, що любить мене і жодні вчинки та слова матері цього не змінять.
Ми весілля справили скромне. Покликали близьких родичів та друзів. Свекруха теж відмітилась.
Прийшла на наше весілля у чорному і почала сипати образами і гидкими словами:
– Лихо мені! Які вітання! Це горе для нашої сім’ї.
Усі гості дивились здивовано. Чоловіку було соромно за поведінку матері. Він після цього образився на неї і не розмовляв. Я знову розплакалась. День нашого весілля був успішно зіпсований.
Я не розумію, чому свекруха так мене ображає? Що я поганого їй зробила. Я люблю її сина, зроблю його найщасливішим чоловіком на світі. Хіба не це головне для матері?
Як ви гадаєте, чому свекруха так ставиться до дівчини?
