Перед нашим весіллям, свекруха пообіцяла бабусину квартиру у подарунок. Але за кілька тижнів вона передумала і віддала своїй молодшій донці. Вона вважала, що їй житло потрібніше.
А чоловікова сестра, Олеся, була хитра. Теж вирішила заміж виходити. Спеціально спішилась, аби нам квартира не дісталась.
Нам з Русланом нічого не залишилось, як орендувати житло. Невдовзі я дізналась, що чекаю на дитину. Ми зрозуміли, що грошей нам не вистачатиме. Мене поклали у стаціонар на підтримку. І я з чоловіком вирішила переїхати жити до свекрухи. Зекономимо на оренді і більше грошей буде на дитину.
Як мене виписали, одразу поїхала додому до Тетяни Павлівни. Свекруха всіма своїми слова і діями давала зрозуміти, хто тут головний! А я мала сидіти тихенько і не пищати. До плити мене підпускала, до прибирання теж. Мовляв, я тут господиня!
Половину своєї зарплати Руслан віддавав мамі, якусь частину мені на потреби: одяг, вітаміни, на пологи в лікарню. Я теж ще працювала. Та моя зарплата була мізерною.
Тетяна Павліна чіплялась до мене приводу і без. То я молоко не тієї марки купила, вона таке не питиме, то м’ясо не таке вибрала. А одяг могла б скромніший купляти! Хоча я і так одягалась на ринку, та все їй було не так.
Все це свекруха говорила при чоловікові. Так накрутила його і переконала, що я марнотратниця. Руслан почав усі гроші віддавати мамі. А мене залишив ні з чим.
Всіма фінансами керувала Тетяна Павлівна. І мене геть це не влаштовувало. Я розмовляла з чоловіком на цю тему. Але він не розумів, що мені не підходить
– Мама мудріше розпорядиться грошима. А я тобі щось потрібно, то підійди до неї, вона тобі дасть – казав він.
Мені не подобалась ідея, клянчити гроші у свекрухи. І саме клянчити. Бо усе, що мені було потрібне, вона вважала моїми захцянками. Коли я підійшла до неї з проханням дати кошти на нову куртку, вона сказала притормозити з витратами, адже потрібно відкладати гроші на дитину. Але куртка мені справді була потрібна. Незабаром зима, а мені просто немає, що вдягти. Живіт виріс і жоден замок на куртці не сходиться.
Я поїхала до своєї мами. Попросила грошей у неї. Вона дала, але дуже здивувавсь, що чоловік мені не може придбати потрібну річ.
Та куртка це ще не все.
В перукарню мені вхід заборонено. Бо ж стригтися під час вагітності погана прикмета. Та й нащо гроші на вітер пускати?
В поліклініку можна іти тільки державну, де кілометрові черги. Зате там безкоштовно.
Тут навіть справа не в самих грошах, а в ставленні. Я сиджу, мов у якійсь клітці. Де мені говорять що я і коли маю робити. Я ніби перенеслась у дитинство, де була фінансово залежна від батьків. Не знала, що мене таке чекає і двадцять п’ять років! Не розумію, нащо я тоді заміж виходила?
Що б ви порадили дівчині? Як їй домогтись фінансової незалежності від свекрухи?
