Вікторія запросила у гості своїх подруг на філіжанку кави та смачний тортик. Зібралися та почали обговорювали своїх дітей. Ось вона сказала:
– А хлопці такі щасливі, коли дідусь в гості приходить до них. Люблять його та чекають з нетерпінням. Щодня тільки й чую від них “а коли дідусь прийде?” і наввипередки до дверей мчать, коли чують дзвінок. Шкода, що пан Василь не може до нас так часто приходити, як цього хочуть онуки…
– А що трапилося? Досі працює у такому віці? – запитують подруги
– Та ні, тут справа зовсім не у цьому. Ним свекруха постійно керує.
Рік тому Василь Петрович вийшов на пенсію. Він любив Вікторію, як рідну доньку. Але ось свекруха ненавиділа її. Весь час дорікала, що та погана мати та дружина, хоча пан Василь та син заступалися за дівчину. Щоразу сімейна вечеря закінчувалася скандалом та лайкою від пані Марини. Ще до весілля мати відмовляла Івана від того, щоб брати Віку в дружини, але той її не послухав. Навіть зараз, коли минуло майже десять років, свекруха не хоче нічого чути про невістку та навіть уникала зустрічі з рідними онуками. А дідусь навпаки – щодня приходив до них з солодкими гостинцями та новенькими іграшками.
– Зараз свекор телефонує тільки тоді, коли пані Марини нема вдома чи пізно вночі, коли та вже спить. Навіть потім видаляє наш номер з телефонної книги, бо вона навіть його мобільний перевіряє! А колись взагалі хотіла з нами судитися!
– З якого це дива?
– Та була одна історія. Ми тоді вирішили прописати нашого старшого сина Миколку у їх квартирі. Свекор був не проти та допоміг зібрати всі необхідні папери. Та і чоловік Іван там також офіційно прописаний. Але коли свекруха дізналася, то так кричала, що всі сусіди чули. Відтоді я взагалі вже й сама не маю бажання спілкуватися з такою “родичкою”.
– Ну вона виписала вашого сина геть?
– Не вийшло. Ще й апеляцію хотіла подавати, але всі відхиляли у суді її прохання. Тому зараз Іван платить за себе та Миколку частину грошей за комунальні послуги, хоча там вже 10 років не живе!
– А пан Василь що каже?
– А що він може сказати? Він свою дружину боїться, як вогню. Ніколи не перечить їй, завжди слухається. Як скаже – так і буде, вона там за головну в домі. Та він навіть при ній спеціально погоджується, що я така погана мати й дружина, хоча сам так не вважає, я то знаю.
– Сподіваюся, що ти з ним добре спілкуєшся?
– Так, звісно. Пан Василь хороший дідусь, я бачу. Хлопчикам з ним весело, він їх часто зі школи забирає, коли я на роботі затримаюся. Ну а що він пані Марині каже – не знаю.
Василь Петрович працював головним інженером на будівництві. Його всі слухалися та поважали на роботі, жодного поганого слова не говорили про такого чудово керівника. Але вдома він був немов маленьким беззахисним кошенятком для своєї дружини. Адже свекруха крутить чоловіком, як сама забажає. Конфліктна людина, навіть зі всіма родичами пересварилася та ні з ким не спілкується.
– Шкода, що через такий поганий характер свекрухи дідусь не може бачитися з рідними онуками. Адже вони його так люблять! – сумно сказала Вікторія.
Що б ви могли порадити зробити Вікторії у такій ситуації?
