Їй було тридцять. Вона йшла в нічну зміну, на підлозі хропів п’яний чоловік, а донька тримала її за пальто і плакала: – Не йди!
Син проводжав мовчки – він старший від сестри на цілих 1,5 роки. Через два дні дізналася, що в сусідньому містечку, в одне з відділень, потрібна медсестра. Її взяли. Вдалося купити старенький будиночок на околиці. В кредит. Весь цей час вона була немов танк, бульдозер: не можна звертати, тільки вперед, не думай про труднощі. Прийшла до тями, коли поїхала вантажівка, залишаючи за собою пил, який швидко осідає, а в кімнатці з низькими стелями – вежу з речей. Коли підняла з колодязя відро чистої смачної води. Коли затопила грубку і будинок наповнився теплом. У цьому маленькому старому будиночку вони повинні бути щасливі!
Щастя було багато: сонце в маленькому віконці, ранкові купання в річці, теплий ганок, на якому приємно стояти босими ногами, перші плоди кропу і морквини на грядці, кава на сніданок. І нічого, що кава була найдешевшою, розчинною, а на вечерю були пісні макарони. Зате на душі було спокійно. Вона оберігала їх маленький світ від намагань повернути чоловіка в сім’ю, згадуючи заплакану доньку. Ніколи!
Після щомісячних платежів в банк, грошей залишалося небагато, але через пару місяців «увійшла в колію», почала планувати залишки зарплати і на їжу, і на речі. Вона вчилася сподіватися на себе, не скиглити, просто йти вперед. А діти притягли бездомну собаку.
Щеня-підліток, він ледве стояв на лапах, гойдався від слабкості і дивився на неї гнійними очима. Зробив два ковтки теплого молока і впав. Через 10 хвилин, набрався сил і ще кілька ковтків. Вижив. Потім з’явилося кошеня. З діркою у слабкому тільці, з обвугленими пеньками від вусів. Теж вижив. Всі вижили.
Майже відразу, як тільки зрозуміла, що вони твердо стоять на ногах, що восени у них будуть свої овочі, посадила яблуню. Завжди вважала, що якщо є свій будинок і клаптик землі, обов’язково повинна бути і яблуня.
– Вам яку? – питала жінка в розпліднику.
– Не знаю, – відповіла вона і посміхнулася.
– Візьміть цю. Вона несла додому гілочку і навіть не уявляла, що через кілька років всі будуть дивуватися медовим до прозорості яблукам з яких виходить надзвичайно смачна шарлотка і дивовижне ароматне варення.
Один з куточків ділянки виявився зачарованим: він, не дивлячись на сонячність і відкритість, був покритий зеленим мохом. Гілки малини тут ставали рахітичними і засихали, немов їх посадили в піски Сахари, а не в землю, яку поливали та удобрювали. Саджанець кедра три роки стояв там в стані глибокої коми, потім відростив на тонкому стеблі величезну пухлину і помер.
Вона плакала над ним, немов над близькою людиною, а потім посадила сливу. Гілочка сливи, прийшовши до тями після гучної і багатолюдної площі, де її виставляли на загальний огляд, випила багато смачної колодязної води, озирнулася, побачила навколо зелений моховий килимок і вигукнула, – Те, що треба!
На третій рік життя слива порадувала десятком перших плодів, а морозною малосніжною зимою замерзла. Але не померла. Наступного літа відростила на залишках стовбура товсті гілки, а на другий рік так вродила сливами, що всі дивувалися, не забуваючи при цьому набивати свої кишені величезними щільними і солодкими плодами.
А ще їй віддали саджанець вишні: якщо не візьмеш – викинемо. Посадила. За три роки вишня перетворилася в дерево, але плодоносила мало. Вона підійшла до нього ранньою весною з сокирою, постояла … – Гаразд, живи.
У серпні дерево було так обвішане великими, матово-блискучими на сонці бурякового кольору боками ягодами, що знову всі дивувалися і дивувалися, не забуваючи спльовувати кісточки.
В її житті більше не було чоловіків. Всю чоловічу роботу по дому взяв на себе вже дорослий син. І ніколи, як би важко не доводилося, не шкодувала про минуле життя. Світ, щастя і спокій в маленькому старому будиночку краще, ніж життя з алкоголіком в квартирі зі зручностями. Вона це знає, як ніхто інший.
Сьогодні вона варить собі вранці дорогу каву. Найкращу. Це їй діти купують. А з чашкою в руках любить стояти біля великого вікна. Вже немає тих маленьких віконець, як немає і самого старенького будиночка з низькими стелями. Тому що будинок тепер інший: новий, з великими вікнами.
Інша собака лежить тепер на теплому ганку, а в кріслі – інший кіт …
Але все ті ж дерева зацвітуть цієї весни, порадують всіх солодкими яблуками, величезними сливами і розсипом бордової вишні. А вона буде варити варення і пекти шарлотку. І в будинку буде солодко пахнути ваніллю, корицею і щастям …
А що для вас затишок та спокій?
