Уже чотири роки я одружена. У шлюбі у нас з чоловіком народився синочок. Йому зараз три.
З Олександром ми познайомились на сільській дискотеці. Я закохалась по вуха: була дурна і наївна. Ми одружились через два місяці після знайомства. Мені тоді було 19.
Я зрозуміла, що помилилась у виборі чоловіка, коли почала жити з ним разом. Він був дуже лінивим, ні в чому мені не допомагав. А найгірше те, що він матусин синочок. Моя свекруха мало не щодня знаходить у нашому домі. Саша її слухається, радиться з нею, а мене має за “порожнє місце”.
У нас не було ні поваги, ні підтримки.
Свекруха постійно мене повчає: що і як я маю робити. Синочка свого опікає, слідкує, щоб він голодним не був.
А я мов в’юн на сковорідці: і за дитиною подивитись, і прибрати, і приготувати, і ще й робота у мене віддалена.
Останнім часом я почала себе погано почувати. Слабкість і нудота. День, другий, третій. Пішла по тест. Позитивний. Я жахнулась. Це точно не те, чого я зараз хотіла. Пішла на УЗД. Близнюки! Ще краще. Мені і так було важко, а тепер я й боюсь уявити, що буде. У мене вже проскакували думки про розлучення, але, що я тепер робитиму сама з трьома дітьми?
Сашку поки вирішила не казати. Навіть не знаю, як він відреагує.
Чоловік, який постійно біля телевізора, свекруха, що пиляє безперестанку – не такого життя я бажала!
Нещодавно, Тетяна Павлівна почала сварку:
– Ти ж лінива достобіса. Ти б синочку, собі краще дружину шукав, а то взяв абикого!
Мене дуже образили її слова. Я думала, що Сашко заступиться за мене, а він промовчав.
Я пішла у кімнату, зачинилась і розплакалась. А мама з синочком спокійно воркували собі вдвох. На мене їм було байдуже.
Я уявлення не маю, як мені далі жити з цією сімейкою.
А що б ви порадили дівчині? Як їй вчинити?
