Біле плаття, біла фата. Оксана з Сергієм відгуляли весілля мрії, після якого жінка зрозуміла, що жити у домі чоловіка не хоче. Так ще й з його батьками. Відчувала себе чужою.
Чоловік пожалів дружину, поцілував, приголубив. Минув тиждень і побут почав їх поглинати.
Оксана злиться через брудні шкарпетки під ліжком і розкиданий одяг, Сергій – коли не отримує сніданку. З’являється ревність, непорозуміння. Суперечки та сварки стали рутиною для молодої пари. Контроль з боку чоловіка, який сказав не показувати декольте і в жодному випадку не одягати короткі спідниці. Оксана не розуміла чому він так поводиться.
– До того як ми одружились, ти поводився зовсім по-іншому.
– А тепер поводжусь так. І я хочу, щоб ти мене слухала.
Річниця знайомства, а чоловік навіть не згадав. І це ще дрібниці. Найважче стало, коли у них з’явилась дитина. Молоді батьки постійно сперечались, хто вночі вставатиме до дитини, хто змінить підгузок, хто погодує. Сергій не хотів допомагати. Оксана дуже втомлювалась, намагаючись догодити чоловіку і його батькам. Вони постійно хотіли щось від неї.
В один момент, Оксана зрозуміла, що більше не може це терпіти і поїхала додому до батьків.
Вона відчула полегшення. Їй батьки допомагали у всьому. Сергій часто приїжджав до дитини, проте з Оксаною майже не спілкувався. Хоча погляд чоловіка говорив Оксані про те, як він за нею скучив. Та і вона за ним. Кохала його.
Якось Оксана зустріла знайому: втомлену і замучену. Вони розговорились і та розповіла про свої стосунки з чоловіком:
– Так важко! Чоловік грошей додому зовсім не приносить, весь час сваримось. Я вже втомилась.
Чомусь ця історія вразила Оксану до глибини душі. Вона глянула на свого чоловіка під іншим кутом. Замислилась: а чого власне пішла від Сергія? Ці дрібниці, через які вони сварились не вартують втрати сім’ї.
Вона вирішила більше не злитись на Сергія. Коли він знову прийшов, вона кинулась на шию до коханого.
– Давай більше не сваритись – сказав Сергій, ніжно обіймаючи дружину.
Подружжя згодом переїхало у власну квартиру. І життя почало складатись зовсім по іншому.
З того моменту минуло 8 років. Оксана згадує його як страшний сон. Адже, що могло б бути, якби вони не зрозуміли, що були неправі.
А як часто ви усвідомлюєте, що помилялись?
