Одного разу на зміні, я випадково почув телефонну розмову мого колеги. Він відчайдушно намагався щось віддати, супроводжуючи криками:
– Так заберіть його куди хочете, робіть з ним що хочете, хоч пристрельте, дістав він мене. Мені стало цікаво що ж він так віддає. Після мого запитання, він відповів, що віддає він собаку, точніше німецьку вівчарку. На питання, а що з ним не так, він сказав, що він дебіл, ночами виє, з ланцюга зривається, у дворі від нього шерсть і будинок він не захищає. Мені стало шкода пса і я зателефонував батькові дізнатися чи не треба їм на територію собаку, щоб охороняла.
Минув деякий час, батько передзвонив і сказав, що заберемо собаку на його роботу. Прийшов день Х, ми сіли в машину, взяли з собою бинт щоб зав’язати пащу (їдемо звіра дикого забирати). Приїхали в призначене місце, стояв там мій колега і собака зовсім не схожа на німця, він був обдертий, кругом лізла шерсть, на голові криваві рани, порвана навпіл подушечка пальця передньої лапи, дуже сумні очі, немов ось-ось почне ридати.
У машину застрибнув він сам, ззаду посадили чоловіка сестри, пес агресії не виявляв і спокійно лежав. Після приїзду в свій район міста, було вирішено що потрібно купити псу нашийник, повідець і викупати його, щоб привести в нормальний вигляд. Вдома чекала мама і сестра, обережно визираючи з за рогу, думали, що привезли ми лютого звіра.
Поки ми їздили, мама наварила каші з м’ясом, але поки остигала його їжа, для інтересу дали хліба і напевно ще болючіше було дивитися не на його вид, а на те, як він жадібно кидається на порожній шматок хліба. При нормальній такого собаки 35 кг, в нього було близько 20 (потім його зважували). Поставили йому чашку з їжею, він жадібно все з’їв і ліг в вказане йому місце. Мама взяла його чашку щоб помити і йшла, тримаючи руку з чашкою за спиною. В якийсь момент вона відчула, що чашку хтось відбирає, це був Цезар (так собаку звали) він акуратно зубами забрав чашку з маминих рук, відніс її до свого місця, поклав її і ліг поруч.
Чесно, ми не планували залишати дорослого 5 річного пса німецької вівчарки в квартирі, бо знали, що мама не дозволить (хоча вся сім’я дуже любить тварин і в квартирі жила кішка), але тут її серце здригнулося і вона просто вже не змогла віддати його. Після цього ми його викупали, вичесали і став він схожий на того, ким повинен бути. На наступний день, я радісний повів його до ветеринара, мені дали вказівки як лікувати його рани, купив таблетки від глистів і через 2 тижні пішли на щеплення. У чомусь звинувачувати господарів ми не можемо, можливо, він дійсно тікав і всі рани отримав на вулиці, а можливо і ні.
Після повного одужання, я з ним пройшов курс слухняності. Влітку батьки забирають Цезаря з собою на дачу і немає ніяких сумнівів що він охоронець, до паркану ніхто чужий не підійде. Та ніхто й не буде зв’язуватися з 40 кілограмовою собакою. Живе він у нас уже 8 рік. Цезар переніс 2 операції, перша була пахова грижа, а друга післяопераційні ускладнення, довга реабілітація, як відомо у німців слабке місце це суглоби і ця біда не оминула нас, від старості або від пошкоджень в молодості розвинувся артроз колінного суглоба на одній лапі, але ніхто не сумує і ми його лікуємо.
Зараз вже дідок, батько його називає синок, мама балує по своєму, не розумію як можна було не любити його і віддати такого відданого друга. У ньому, напевно як і в будь-який собаці безмежна любов і вірність і при тому, що утримувати собаку складно, ніхто не може уявити життя без нього. Якщо не всі вдома або батько на роботу поїхав (цілодобово працює) цей день у Цезаря проходить в печалі і він відмовляється їсти зовсім. Ну і на завершення хочу сказати, що через пару років після того як взяли Цезаря, померла кішка, яка прожила в сім’ї понад 18 років.
Напевно це доля, але в нашому під’їзді квартиранти, які орендували квартиру, мабуть, викинули (залишили кошеня). Кошеня годували всім під’їздом кілька місяців, були звичайно і не задоволені люди (все розумію), кошеня шукати ніхто не приїхав, а вже був листопад і все йшло до того, що його б викинули на вулицю. Ця думка не давала мені спокою і тепер ця нахабна пика на прізвисько Єва, живе теж у нас. Люди будьте добрішими до тварин.
Ви б наважилися віддати свого домашнього улюбленця в чужі руки?
