Таня була дуже замкненою дівчинкою в школі. Вона немала друзів, ба більше, з неї знущались в школі. Своїми переживаннями та емоціями вона не могла поділитись ні з ким. Бо з рідних у неї лише мама, яка постійно пропадала на роботі.
Батько ще давно пішов з їхньої сім’ї до іншої жінки, а матері довелось тягнути усі потреби на собі: оплата комунальних послуг, продукти, одяг, шкільне приладдя та інше.
Навчання для Танічки було порятунком. Віддушиною. Вона була сумлінною ученицею і це принесло свої плоди – отримала золоту медаль в 11 класі і з легкістю вступила в університет на державне.
Студентські роки особливо від шкільних не відрізнялись. Друзів Таня так і не знайшла, продовжувала далі приділятись весь час навчанню.
Одногрупники дівчини її відверто використовували. А Таня піддавалась. Написати конспекти? Та, будь ласка. Списати? Звісно, можна. Реферат? Та, зроблю. Нікому не відмовляла.
Так і проходило її життя.
На 4 курсі під час проходження практики дівчина познайомилась з Денисом. Звичайний хлопець, працьовитий, хоч і трохи сором’язливий. З ініціативи його матері він зробив пропозицію Тані. Вона погодилась, хоч і не кохала його.
Але що їй ще робити. Все, що вона зустріне іншого гідного кандидати дівчина не вірила. Повертатись назад додому до мами – не хотіла? А жити самій у великому місті – страшно. Тому так і вийшло.
Жили вони окремо, мали однокімнатну квартиру. Таня жінка була хороша: і прибере, і приготує, і випере та попрасує. Чоловік додому приходив і тільки ногу на ногу закидував – чекав, поки вечерю подадуть.
Та Таня не сиділа на шиї в чоловіка – теж працювала.
Денис зовсім не цінував старань дружини. Сприймав усе як належне.
Таня розуміла – чоловік їй зраджує, але продовжувала терпіти. Та коли вона випадково підслухала розмову Дениса з матір’ю, засмутилась дуже:
– Припини ці походеньки наліво, Денисе! Як Таня взнає – розлучиться з тобою. Аде ти ще таку хорошу дівчину знайдеш?
– Я тебе прощу. Кому вона ще, крім мене потрібна! Ще вдячна має бути, що я з нею одружився.
Ці слова дуже ранили добре серце Тетяни. Їй аж запаморочилось в голові і вона втратила свідомість прямо біля дверей.
Прийшла до тями уже в лікарні. Вердикт лікаря – вагітність. Таня зраділа. Хоч вона вже і почала думати про розлучення, та тепер не хотіла позбавляти дитина батька. Денис, звичайно, цю новину сприйняв байдуже. Іншої реакції вона від нього і не чекала.
На 7 місяці вагітності вона пішла на планову консультацію до лікаря, та познайомилась з дівчиною Олею. ЯК виявилось пізніше – вона коханка її чоловіка. Розповіла, як негарно він вчинив з нею. Дізнавшись про дитину – прогнав під три чорти. А вона бідна та нещасна не знає, де тепер дітись.
Таня, не могла не допомогти дівчині, вона думала, що якимось чином теж несе відповідальність за це дитя. Орендувала Олі квартиру на три місяці вперед, залишила грошей, придбала деякі речі для малюка. Вони були майже на однаковому терміні.
Народжували в один і той самий час – з різницею в один день. Коли Таня пішла провідати нову знайому, виявилось, що вона написала відмову на дитину і залишила її.
Таня довго не думала, забрала хлопчика собі. Денис казав, що вона дурепа.
– Рідній мамі дитина не потрібна, а тобі так?
– Як шкода, що вона рідному батькові не потрібна…
Згодом Таня розлучилась з Денисом. Свекруха її не засуджувала, навпаки, допомагала з дітьми. Вона була щаслива, що має тепер двох онуків.
Відтоді минуло 4 роки, Таня знайшла хорошого чоловіка, якого щиро кохала. Він її дітей прийняв, як рідних. Вони називали його татком.
Як можна розцінювати вчинок Дениса? Чи він повівся як боягуз?
