З Колею ми одружилися на 1 курсі інституту. Ми дуже любили один одного і поспішили з одруженням, тому що я завагітніла. Перший час нам доводилося несолодко/ Але ми всі життєві труднощі приймали з оптимізмом, адже розуміли, що це тимчасові проблеми, і рано чи пізно ми станемо на ноги. Найголовнішим було те, що ми любили один одного, поважали і берегли. Ми були молоді, здорові, повні сил і ентузіазму. У нас росла чарівна донька, і більшого щастя нам не потрібно було.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Пройшли роки. Віра наша виросла і, вийшовши заміж, виїхала з чоловіком за кордон. Ми з Колею залишилися одні й думали про другу дитину, адже нам було всього по 39 років. Незабаром Миколі запропонували хорошу роботу. Зарплата була пристойна, але його чекали часті відрядження. Я майже не бачила свого чоловіка, він весь час був в роз’їздах. А я нудьгувала вдома на самоті. Працювала я на «швидкій» і, щоб проводити менше часу в порожньому будинку, взяла собі додаткові чергування.
Одного разу, як завжди, надійшов виклик: у 5-річної дитини була дуже висока температура, яку нічим не можна було збити. Нам відчинила двері миловидна жінка і провела в кімнату до хворої дитини. Я попросила принести чайну ложку, щоб подивитися хлопчикові горло.
«Коханий, принеси лікарю маленьку ложечку!» – крикнула жінка.
Через 2 хвилини відчинились двері, і до кімнати зайшов мій Коля. Я мало не зомліла від побаченого! Микола був у домашньому одязі і тапочках. За ним слідом забігла дівчинка років семи:
«Татусю, підемо складати кубики. До Дениса не можна заходити – він хворіє». Дівчинка схопила мого чоловіка за футболку і почала тягнути за собою. Микола побачив мене і зблід. Він поклав злощасну ложку і вийшов з кімнати. Мені довелося взяти себе в руки і докласти чимало зусиль, щоб продовжити огляд. Призначивши дитині лікування, я поїхала працювати далі. На душі було дуже дивне відчуття. Складалося враження, що всередині мене щось обірвалося. Я не плакала, просто не могла прийняти те, що побачила годину назад.
Микола все життя на руках носив мене, здував порошинки. За 20 років спільного життя я ніколи не сумнівалася в його любові і вірності. Я не розуміла одного: як можна бути таким лукавим – приходити додому від іншої жінки і говорити, що любить мене більше життя? Тільки закінчивши чергування, я прийшла додому і дала волю сльозам. Весь день я проплакала: мені було дуже прикро. Адже чоловік, якого я все життя любила, зрадив мене, завдав удар в спину – підло і нишком. Він приходив додому для звіту, а виявляється, у нього була інша сім’я. Сім’я мого чоловіка – звучить смішно.
Але мені було не до сміху. Незабаром пролунав телефонний дзвінок – це дзвонила наша дочка Віра. Я намагалася спокійно з нею розмовляти, але це мені давалося важко.
«Мама, що у вас сталося?» – запитала мене дочка.
«Вірочка, у нас все добре», – сказала я.
«Мамусю, не бреши мені. Я ж відчуваю, що щось сталося, і тепер буду нервувати». Не витримавши, я розплакалася і все розповіла доньці.
«Мама, слухай мене уважно. Звільняйся з роботи і приїжджай до мене – тебе чекає внучка і я. Ти нам потрібна. Будь ласка, приїжджай!» – просила мене дочка.
«Добре, Вірочка, я вирішу тут свої справи і відразу до вас», – пообіцяла я дочці.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
У цей момент у двері подзвонили. Я відкрила і побачила на порозі Миколу. Він стояв з опущеною головою, боячись подивитися мені в очі.
«Пробач мені, люба, я дуже винен перед тобою. Я більше не переступлю поріг того будинку. Обіцяю!» – сказав Коля.
«Коля, скажи мені тільки одне: це твої діти?». Чоловік опустив голову і кивнув ствердно. «І ти зараз готовий зрадити своїх дітей, як зрадив мене? Що ж ти за людина така! Невже я стільки років в тобі помилялася?» – запитала я чоловіка.
Коля мовчав. Йому не було що відповісти мені. «Я їду жити до Віри, а ти забирай свої речі і йди до дітей. Ти їм набагато потрібніший, ніж мені», – сказала я чоловікові і дістала валізу з шафи.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Микола зібрав речі і підійшов до дверей.
«Ти коли-небудь зможеш мене пробачити?» – запитав мене Коля.
«Ні. Є такі речі, які прощати не можна. Будь щасливий, Коля, і прощай! На розлучення подам сама», – впевнено сказала я.
Я закрила двері за чоловіком і пішла в кімнату. Дивно, але на душі мені стало дуже легко, як ніби спав важкий вантаж. Через місяць я полетіла до дочки. Там мене чекали найрідніші люди і, можливо, нове життя.
Як вам таке рішення жінки, чи згодні з ним?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ефективний відбілювач тканин у домашніх умовах. Про подібне ви навіть не мріяли!
