– До мене телефонував рієлтор і запитував, що ми вирішили. Купуємо ту квартиру? Потрібно внести передоплату, – почав говорити Сергій.
– Можливо, ще подумаємо? – завагалася Настя.
– А що тут думати? Хороший варіант у відмінному місці. Поруч і школа, і магазин.
– Давай ще кілька днів зачекаємо…
– Навіщо? – не розумів Сергій.
– А якщо знайдемо щось краще? Або взагалі візьмемо трикімнатну квартиру.
– Нам зараз це абсолютно непотрібно! Ілля ще маленький, а коли він виросте, то й купимо іншу квартиру. До того часу нам вийде накопичити достатньо грошей.
– Але ж трикімнатну продати можна дорожче…
– Можна, якщо вона у хорошому районі. На таку у нас немає коштів! А купувати стару квартиру на окраїні міста заради кількох квадратних метрів – безглуздо! Я не збираюся жертвувати своїм комфортом, щоб йти на поводу у твоєї матері!
– Навіть не смій згадувати про мою матір!
– Чому це? Думаєш, я справді такий дурень і не розумію, що ідея з трійкою належить твоїй матері? Вона готова на все, аби ми оселилися поближче до неї. А потім вона переїде до нас і окупує цілу кімнату. Виходить, що ми будемо жити в тій самій двійці, але десь в промисловому районі і з видом на звалище!
– Я завжди знала, що ти ненавидиш мою матір!
– Я цілком нейтрально до неї сталося і цього має бути достатньо. У мої обов’язки входить лише турбота про вас з сином, а тещу достатньо просто підтримувати.
– У тому й проблема, що твоя підтримка проявляється виключно на відстані. Бабуся хоче проводити час зі своїм онуком, а ти найняв чужу жінку, щоб та няньчилася з Іллею.
– Настю, не порівнюй! Твоя мама приходить до онука лише тоді, коли у неї є бажання. Це ніяк не співпадає з тим графіком, який би влаштовував нас. Тим паче вона просто дивиться, як Ілля грається, а няня займається й розвитком малюка! А ще теща намагається виховувати нашу дитину так, як вона вважає за потрібне, а няня робить те, що ми їй скажемо. І завдяки цій “чужій жінці” у нас є можливість ходити на роботу й відпочивати.
– Але ти не лише нехтуєш моєю мамою, але й мною! – зі сльозами на очах відповіла Настя. – Тобі навіть важко заради мене зачекати і ще трохи пошукати якийсь кращий варіант житла! Тобі головне, щоб ти був задоволений, а на всіх решта – начхати.
– А “все решта” це хто? Ти і твоя мама? Ще подружки, мабуть. Звикли, що я мовчу і бігаю перед вами на задніх лапках.
– Що? То це така мені подяка за те, що я тобі вже п’ять років постійно намагаюся догодити?
– Догодити? Мені? Та я п’ять років тверджу, що не люблю борщ за рецептом твоєї матері, а ти продовжуєш його готувати. П’ять років пояснюю, що мені замало кави з круасаном на сніданок, бо я люблю зранку ситно поїсти. П’ять років кажу, що не хочу зустрічатися після роботи з твоїми друзями й вдавати, що радий їх бачити. А ти навіть прибираєш і готуєш не зради мене, а заради того, щоб почути схвалення своєї матусі. Все! Набридло! Досить цього.
– Що ти маєш на увазі? – спробувала уточнити Настя.
– Я хочу, щоб ми придбали цю квартиру і хочу, щоб ти нарешті почала жити заради нас з Іллею, а не заради матері!
Зі сльозами Настя пішла на кухню, а Сергій розлючено замкнувся у спальні.
Жінка спочатку хотіла подзвонити до подруги, щоб поскаржитися на свого коханого, але потім задумалася: може й справді варто приготувати борщ за іншим рецептом і на сніданок насмажити відбивних? Зрештою їй байдуже, а чоловікові буде приємно… Через таку дурницю ледь до розлучення не дійшло. Від однієї думки в Насті пробігали мурашки.
Через годину вони зустрілися в коридорі.
– То що відповісти рієлтору? – сувору запитав Сергій.
– Що ми купуємо її, адже вона тобі так сподобалася…
– Тоді я внесу завдаток.
– Добре, а я тим часом зварю борщ за новим рецептом і на сніданок щось тобі приготую. І тільки спробуй потім крутити носом!
– Я обов’язково тебе похвалю і поцілую.
– Ну з цим можна і не затягувати…- надулася Настя.
Сергій підійшов до дружини й лагідно пригорнув її до себе. Вони пообіймалися, обмінялися поцілунками і зайнялися своїми справами.
А як ви вважаєте, чи важливо в стосунках шукати компроміси і йти на поступки?
