Ти – мій син! І мені дуже пощастило!

Юлія тоді якраз готувала улюблену страву Юрка на вечерю – борщ з пампушками. Чоловік зайшов до кухні та сів за стіл. Не привітався та навіть не поцілував дружину, як це робив завжди…

– У мене, виявляється, є син. Від іншої дівчини… – сказав він та довго дивився у вікно.

Юлі здалося, що зараз Юрко почне збирати речі, подасть заяву на розлучення та просто назавжди зникне з її життя. У них було дві донечки – Оля та Яна. Лікарі не давали жодних позитивних прогнозів на третю вагітність. Але чоловік так мріяв про сина! Здається, що ось Юра знайшов ту саму жінку, яка змогла подарувати йому хлопчика. Юлія просто мовчки дивилася на чоловіка та відчувала, як по її щоці пробігла скупа сльоза. Намагалася не здатися слабкою у цей момент.

Однак, чоловік підійшов до неї та почав слізно просити вибачення.

– Будь ласка, вибач мені! Я каюся та прошу вибачення від щирого серця. Це була найбільша помилка в моєму житті й мені так соромно! – плакав чоловік.

Тоді вони довго стояли на кухні та обіймалися. Чоловік обіцяв, що тепер з коханкою покінчено раз та назавжди.

Нещодавно Ангеліна зателефонувала до Юри та сказала, що їде на відпочинок з новим чоловіком закордон, а малого не має на кого залишити. Ось і згадала про біологічного тата – не чужа ж людина! Юлія була не проти, адже не може виставити за двері малюка.

Петрик дивився на жінку такими наляканими очима та боявся хоча б на секунду відпустити руку Юри. Однак, згодом почав роззиратися по кімнатах.

– Я купила йому декілька солодощів та нових іграшок. Сподіваюся, що сподобається – сказала Юля та простягнула до хлопчика м’якого ведмедика.

Вже через годину малюк радісно сміявся на руках у жінки. Тоді у Юлі немов розтануло серце, коли хлопчик обійняв її та заснув після чудової забави. Та й дівчатка не були проти нового члена у родині, залюбки гралися з ним. Разом доглядали за хлопчиком та часто відмовляли подругам у прогулянках, щоб подовше побути з братиком.

Після роботи жінка бігла у магазин, щоб купити щось солоденьке Петрику чи цікаву іграшку. Здавалося, що вона немов відчула знову те саме щастя материнства, коли у будинку живе малятко. А згодом хлопчик почав її називати мама, адже дорослі сестри часто саме так її гукали – ось з них і взяв приклад. Та й сама Юлія дуже зблизилася зі своїм чоловіком, немов знову закохалася у нього. Коли дівчатка були у школі чи на гуртках, то подружжя разом гуляли у парку, каталися на атракціонах та просто насолоджувалися моментом. Юра так боявся, що жінка буде прости сина – а ось як вийшло все навпаки! Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

А рідна мама Петрика рік часу не дзвонила. Її не цікавило життя малюка, немов навмисне хотіла його здихатися. Тільки на його день народження зателефонувала до Юри та попросила передати вітання для сина. А ще сказала, що чекає на другу дитину, а новий чоловік не хоче приймати у родину Петрика.

– Давай я буду тобі надсилати гроші на малого, а ти будеш про нього дбати? Бо я зараза взагалі не маю можливості забрати його. Ну а ти ж його біологічний тато! – сказала Ангеліна.

Тоді для подружжя це була настільки радісна новина, що вони аж розплакалися, адже не хотіли назад віддавати малюка. Так сильно прив’язалися до нього, що не могли навіть думати про те, що Ангеліна може його забрати. А мама хлопчика сама запропонувала такий варіант, який всіх влаштовував – і вона щаслива, і малюку добре.

Ось так вони почали жити у п’ятьох разом. Минали роки, дівчатка вже виросли та переїхали в інші міста вчитися, а син якраз пішов у перший клас. Та він був для подружжя розрадою та щастям. Тоді вони почали готуватися до школи, адже стільки всього треба купити! Портфелик, форма, нові олівці та фломастери, а ще кольорові фарби! Бігали від одного стенда до іншого, бо для Петрика має бути все тільки найкраще! Але сина цікавили тільки іграшки:

– Мамо, дивися, який трактор гарний! Він мені буде потрібний у школі. Обіцяю, що буду з ним гратися! – кричав хлопчик та біг до стенда, на якому красувалися машинки.

– Ну якщо ти мені обіцяєш – то добре, куплю тобі його, але трішки пізніше. Зараз треба вибрати тобі форму. – казала жінка та ніжно погладила Петрика по головці.

На секунду Юля немов повернулася у своє дитинство. Згадала, як разом зі своїми батьками гуляла у парку після школи, як знайомилася з новими друзями та обирала для себе найкращий портфель й альбом для малювання.

Тоді Юля з Петриком повернулася додому з великими пакунками. Ну все, син до школи готовий повністю! Тоді школярик почав показувати татові новенькі олівці та пенал з машинкою, великий рюкзак з різними малюнками та поміряв нову форму.

Жінка підійшла до хлопчика, ніжно обійняла та промовила тихо на вушко:

– Я дуже щаслива, що у мене є такий син, як ти… – та сильно поцілувала у щічку.

А ви б змогли прийняти чужу дитину як рідну? Чи правильно вчинила Юлія, коли вирішила пробачити чоловікові зраду та прийняти пасинка?

Популярне