Не знаю, чого можна очікувати від дорослого сина. Ми з чоловіком сподівалися, що Дмитро виросте хорошою людиною, отримає освіту та зробить чудову кар’єру. Він був єдиною дитиною у родині, тому ми завжди намагалися дати все найкраще. Звісно, сподівалися, що син стане на ноги, виросте і буде мати свою родину, провозитиме онуків нам у гості. Але не так сталося, як гадалося…
Життя – штука цікава. Ніколи не знаєш, що тебе очікує сьогодні зранку та яким буде цей день. Тоді була субота, вихідний день. Телефон засвітився, екран показав незнайомий номер. Я підняла слухавку.
– Добрий день. Ви мама Діми? – почула ніжний жіночий голос
– Так..
– Будь ласка, передайте йому, щоб приніс довідку. Бо без неї не хочуть приймати пологи. Дякую – різко промовила дівчина та кинула трубку.
Здається, що на декілька секунд я втратила дар мови. У вухах зависла остання фраза. Ноги стали немов ватяні, я пішла на кухню випити стакан води. Вмила обличчя. Присіла на крісло. Хто це? Що їй потрібно від мого сина? Невже він скоро стане батьком? Чому нічого мені не розказував? Тисячі думок щосекунди з’являлися у голові.
Я вирішила дочекатися, коли син прийде додому, щоб розпитати про ситуацію. Можливо, це просто дурний жарт або колишня так хоче повернути до себе завдяки брехні та маніпуляції? Сподівалася, що все обійдеться.
Однак відповідь Діми мене просто ошелешила! Виявляється, що він давно про все знав і нічого не хотів мені казати! Та і ту дівчину, Діну, він не кохав. Просто від нудьги та для розваги вирішив позустрічатися з нею.
– Насправді, вона мені ніколи не подобалася. Ми зовсім мало зустрічалися, я правда хотів її кинути! Але одного дня принесла тест і сказала, що вагітна. Я пропонував гроші на аборт, але там якась історія незрозуміла з резус-фактором і вона боїться, що стане безплідною. Але я не хочу бути батьком, а тим паче одружуватися з Діною! – виправдовувався хлопець.
Потім додав, раз так сильно любить ту дитину – то нехай народжує, але для себе. Він не збирається ставати батьком так рано, буде платити аліменти.
Мені здавалося, що ці слова говорить не мій рідний син, а незнайомець. Звісно, що я з чоловіком могла надавити на Дмитра та силою примусити прийняти дитину. Але тоді ми б стали не родиною, а ворогами. Що мені робити?
Розповіла все чоловікові. Не хотіла приховувати від нього таку брудну правду, хоч вона стосувалася нашого рідного сина. Чоловік просто почервонів від люті, коли про все дізнався. Тоді, замість вечері, у нас був скандал. Батько наполягав на тому, щоб син негайно одружився з Діною та виховував дитину, бо саме так має вчинити справжній мужик.
– Хіба так ми тебе виховували?! Та ким ти будеш після такого вчинку, коли від власного дитя відмовишся?! Як тобі тільки на думку спало – аборт?! Це гріх! Вмів зробити дівчині дитину – знайди в собі силу та совість нести відповідальність за такий вчинок! Будь мужиком! – кричав чоловік. Здавалося, що нас чує весь будинок. У відповідь на батькові докори та настанови Дмитро казав, що все одно ми його не змусимо і рано чи пізно він зробить по-своєму.
Згодом я вирішила дізнатися більше інформації про потенційну майбутню невістку. Діну з дитинства виховувала мати-алкоголічка, а батька рідного ніколи не бачила. Але дівчина скоро переїхала геть від мами, адже у спадок від бабусі отримала маленьку квартирку. Можливо, що вагітністю та дитиною вона хоче витягти грошенят з мого сина? Ми не мільйонери, але у бідності не живемо. Розуміє, що Дмитро ласий шматочок, і що батьки (тобто ми) і весілля оплатимо, і квартиру купимо з машиною та онука будемо виховувати. Буде жити, немов у Бога за пазухою. Сама ще по суті дитина, а що їй може дати мати, яка нічого не бачить, крім чарки?
Але дівчина після того дня жодного разу не зателефонувала до нас. Та і Діма нічого не розповідав. Немов закрився від нас, часто не ночував вдома. Інколи перетиналися на кухні, але чула тільки “привіт” та “бувай”. А батька взагалі намагався уникати. Така ситуація гнітила мою душу.
Через декілька місяців син попросив продати йому наш старий телевізор, для Діни. Їй треба.
– Синку, будь ласка, скажи… Діна вже народила?… – тремтячим голосом запитую сина. І так тихо, немов не хочу його налякати.
– Так. Народила сина. Мітя (Дмитро Дмитрович). Все добре, здоровий. Такий кумедний, щоки великі має.
Тоді я відчула як тепло розливається від кінчика носа до ніг, а тривога зникла геть. Переповнювала радість і я навіть заплакала.
Дмитро сказав, що ми можемо навідати онука. Наступного дня ми купили десяток повзунків та одягу для малюка, цікавих іграшок (навіть ті, які йому ще “завеликі”), великі пакунки з сумішами та харчуванням. Ледь помістили все у багажник авто!
Дівчина мешкала у віддаленому районі нашого міста. Хоча квартирка була старенька та ремонт давно не робився, однак було чисто та охайно. Просто меблі вартувало б оновити, тарганів не було. Та і вона була не проти того, щоб ми познайомилися з онуком. Навіть приготувала фірмові млинці.
– Дякую, ви мені допомогли – сказала дівчина, коли розпаковувала наші подарунки – але подачок не треба… Не хвилюйтеся, не буду маніпулювати Дмитром та не збираюся викачувати з нього гроші. Неподалік від дому є дитячий садочок, ось навіть його з вікна видно. Сину виповниться 11 місяців і піде у ясельну групу. Я вже всі необхідні документи підготувала. Собі дам ради, вже і роботу знайшла за спеціальністю. За рогом є салон краси та туди потрібен перукар. Буду працювати…
Я уважно дивилася на Діну. Така мила, щира та світла дівчина! Красива, голос приємний…Виявилося, що навіть під час вагітності працювала та назбирала гроші на дитячу колиску та візочок. Але вона не просила нас про допомогу. Ввічливо подякувала, запропонувала чай. Потім ми пішли гуляти з малюком, бо у того за розкладом денний сон.
Я бачила, як вона ніжно та дбайливо одягає на його мале тім’ячко шапочку. Як обережно кладе у візочок та співає колискову.
Як я могла думати таке про дівчину? А онук – копія Дмитра у дитинстві. Ті самі повні щоки, губи, ніс та підборіддя. Вирішила розпакувати продукти та допомогти їх розкласти у холодильнику.
– Він зламався, нема часу, щоб поремонтувати. Всю їжу я складаю у спеціальний контейнер на підвіконня – сказала Діна до мене та чоловіка.
Ми вирішили не затримуватися, адже дівчина втомилася і хотіла побути наодинці з сином. Та вже й вечоріло.
– Коханий, у неї холодильник не працює… – сумно відповіла я, коли ми їхали додому
– Зараз заїдемо у магазин та купимо. Не шкода нічого для онука… – промовив чоловік, та повернув руль у сторону великого магазину з побутовою технікою.
Не стали чекати до завтра. Приїхали, занесли на кухню, поставили. Я переклала всі продукти. Старий холодильник викинули геть. Дівчина не очікувала на такий подарунок, тому я побачила, як вона швидко змахнула зі щоки сльозу.
Я не знаю, який життєвий шлях обере Дмитро. Можливо, він знайде у собі сміливість та буде виховувати сина? Чи просто буде час від часу навідувати малого та допомагати грішми. Це його справа, сам має вирішувати свої проблеми. Або зрозуміє свою помилку та буде пізно. Діна хороша дівчинка, вона не заслуговує на таке життя. Твердо вирішили з чоловіком, що будемо допомагати дівчині та потрохи спокутуємо провину сина. Я готова щодня приходити до онука, адже діти – це Божий дар.
Маленький Дмитрик не винний у тому, що має такого “батька”. Обіцяю, що мій онук буде жити у достатку та виросте щасливим. Вірю, що Діна виростить справжнього чоловіка. Адже я провалила цю місію….
На вашу думку, героїня вчинила правильно?
