Я вже тоді хотіла спати, як у двері хтось постукав. На годиннику майже 1 ночі, хто так пізно вирішив до мене у гості завітати? До кімнати зайшов чоловік з великим букетом троянд.
– Це від кого? Записка написана для тебе, – сказав Ігор.
Я не знала, що відповісти. Пішла мовчки спати, а чоловік поставив квіти на кухню. Відтоді у моєму житті почали відбуватися дуже дивні речі.
У мене є найкраща подруга, її звати Валерія. Ми разом виросли, ходили у садок та сиділи за одною партою. Разом пройшли крізь всі випробовування. Але я не могла уявити, що з часом вона стане справжньою суперницею, з якою я боротимусь за щастя.
Коли вона дізналася про те, що Ігор зробив мені пропозицію, то всіляко відмовляла:
– Він тобі не пара, ось побачиш. Удає, що кохає тебе. А насправді скоро кине!
Я не розуміла, чому вона так ненавидить мого чоловіка та намагається заплямити його репутацію у моїх очах. Ми вже навіть декілька разів сварилися через це. Ігорко не має шкідливих звичок, працює на хорошій роботі та щодня говорить мені приємні слова.
У нас вже дитина народилася, я запросила Валерію стати хресною для малюка. Вона погодилася, але щоразу косо дивилася на чоловіка. Тепер вигадала нову причину – він мені зраджує. Я вже намагалася не слухати її вигадані історії. Бачила, як Ігор мене дуже кохає та піклується.
Тоді була неділя. Вклала сина спати, адже завтра рано треба до школи йти. Вийшла з ванної кімнати, а тут чоловік тримає у руках розкішний букет з червоних троянд. Я посміхнулася, адже думала, що це мені влаштував такий сюрприз.
– Тут ще й записка є. Спасибі за зустріч і декілька сердечок. Ти не хочеш мені нічого розповісти? – з докором запитав Ігор.
Ох, як ми тоді посварилися з ним. Я намагалася пояснити, що це якась помилка, адже ніколи в житті не зраджувала йому. Декілька днів не розмовляли та спали в окремих кімнатах. Потім все налагодилося та ми забули ту історію.
Якось у суботу ми з чоловіком робили генеральне прибирання. Ігор відсуває диван – а там чоловічі труси. Не його. Довго не могла повірити у таку цікаву знахідку. Ну декілька днів тому до мене у гості приходив брат Іван.
– Вибачте, сам не знаю, як це вийшло, – сором’язливо виправдовувався брат. Я бачила, що мій Ігор аж почервонів від люті та кинув слухавку. Але через декілька хвилин я отримала повідомлення від Івана:
“Насправді це не мої труси. Заступився за тебе тільки тому, що ти моя сестра. Але це було вперше та востаннє, обіцяю. Припини так нахабно приводити додому коханця, поки чоловік на роботі!”
Але що мені робити? Я не вірила, що це все відбувається зі мною. Сподівалася, що це просто хтось так підло жартує та намагається просто мені насолити, не більше. Однак, крапку в наших стосунках поставила зустріч.
Тоді я поїхала в інше місто, щоб зустрітися з директором нашої дочірньої компанії. Він запросив мене у кафе, адже знав, що я приїду з дороги втомлена та голодна. Ми хотіли обговорити нові стратегії та ринок, але раптом до нашого столика підбігає мій Ігор:
– Я так і знав, що у тебе є коханець. Не соромно ось так мені брехати у вічі? Зрадниця, бачити тебе більше не хочу!
Він навіть не хотів мене вислухати. Швидко пішов геть, залишивши свою обручку на столі. Звісно, що тоді я не змогла спокійно поговорити з директором, адже у голові було тільки одне – хто це все підлаштував? Ігор заблокував мій номер, забрав всі свої речі з квартири. Ніхто з друзів та колег не знали, де він зараз. Я купила вино та запросила Валерію у гості.
– А я тобі що казала! Треба було тоді мене слухати. Ось тепер сиди та плач, він вже до тебе точно не повернеться, – дорікала подруга.
Майже 2 місяці я ходила сама не своя. Схудла, нічого не їла. Цілими днями плакала та намагалася повернути Ігоря – марно. Але ось одного дня побачила його у магазині. Він ніжно обіймав мою подругу… І тоді все склалося до купи. Це все зробила Валерія, точно вона. Знала мою адресу та замовила квіти. Приходила часто у гості та непомітно підкинула труси. Я сама їй колись розповіла про зустріч з директором. Через декілька хвилин я наважилася їй зателефонувати.
– Ну так, це я все робила. І про зустріч знала, і “подаруночок” підкинула. Тільки зараз здогадалася? Подивися на себе. Ти звичайна сіра миша. Ігор тебе не гідний, зрозумій! Тепер у нього є я. До речі, у нас скоро буде малюк. Так що не заважай нам жити щасливо, – і кинула слухавку.
Після тої розмови я назавжди розчарувалася у жіночій дружбі…
А ви вірите у дружбу між жінками? Що б ви зробили на місці дівчини, коли б дізналися про таку звістку?
