Надворі вже була ніч. Легенький зимовий вітерець роздмухав локони. Тепер це не була вишукана укладка. Регіна витирала сльози з очей, туш розтерлася по обличчю. Почав падати лапатий сніг.
Зупинилася біля якогось будинку та сіла на лавочку. Почала шукати в кишенях рукавиці, адже пальці вже заледеніли. Чула, як у барах та ресторанах лунає гучна музика, хтось запускає салют в небі. Тоді було 31 грудня.
А ще декілька годин тому жінка готувала святкову вечерю. Наспівувала новорічні пісні, різала овочі для салату. У духовці запікалася курятина.
Сергій попередив, що затримається на роботі, хоча тоді мав скорочений графік. Вперше за два роки вони будуть святкувати Новий Рік удвох, без друзів та родичів. Це буде романтична вечеря під бій курантів.
Жінка почула, як відчинилися двері. Хтось зайшов додому, роззувся. Регіна вийшла з кімнати та побачила на порозі чоловіка. Але настрій у нього був далеко не святковий. Насуплений та суворий, губи стиснуті.
– Ходи на кухню, треба поговорити.
– Коханий, що трапилося? У тебе все гаразд – жінка тремтячим голосом перепитала та захотіла обійняти чоловіка, однак той холодно відсторонився та пішов на кухню.
Здається, що він декілька хвилин знаходив собі сили сказати щось погане.
– Я знаю все про тебе. Як ти могла так вчинити? – з докором промовив Сергій. Він довго дивився на жінку.
Здається, що всередині жінки щось обірвалося. Серце шалено билося, а руки почали тремтіти. Її кинуло раптово у такий холод, немов вилили на голову відро крижаної води. Тепер таємниця, яку жінка так ретельно приховувала від чоловіка, вилізла назовні.
Рік тому пара одружилася. У них була власна квартира, хороша робота, дві машини та дача за містом. Сергію було вже 32, дівчині 26 роки. Чоловік щоразу починав тему про батьківство, адже хотів поповнення у родині. Мовляв, що вже й час про дітей подумати, бо вже вік такий. Регіна попросила дати їй ще рік часу насолодитися цим безтурботним життям. Вони разом подорожували, зустрічалися з друзями на вихідних чи просто відпочивали за містом. Звісно, що при кожній нагоді чоловік натякав на діток, адже у друзів вже от третій малюк на підході.
Потім дівчина записалася у клініку. Здала аналізи та пройшла медичне обстеження. Починала готуватися до материнства. Однак, на жаль, результати були невтішними – вона не зможе мати дітей.
Звісно, що Сергія така звістка засмутила, але він й надалі залишився жити з нею. Пара ходила навіть до церкви, адже не втрачала надію.
Одного разу чоловік запропонував усиновити дитятко. Мовляв, у світі так багато дітей, яким потрібна батьківська любов. Та жінка постійно знаходила тисячу й одну причину для відмови. Починаючи “як ми будемо виховувати чужу дитину” та закінчуючи “а раптом гени дурні перейшли у спадок чи якась хвороба?”.
Чоловік дослухався до думки дружини. Бачив, що вона боялася піти на такий рішучий крок. На роботі колеги порадили Сергієві чудову клініку та хорошого спеціаліста. Казали, що допоможе точно, адже самі стикалися з такою проблемою. Чоловік вирішив сам зайнятися організацією документів та потайки взяв всі картки з аналізами жінки.
Сьогодні зранку лікар зателефонував до чоловіка.
– Вітаю! Я до вас з делікатно новиною. Не розумію, чому ваша дружина говорила, що не може мати дітей. Можливо, тут якась лікарська помилка або вийшла якась плутанина. Але декілька років тому ваша дружина була вагітною. Народила чотири роки тому дівчинку.
– Чому ти мені брехала про дитину? Дала хабаря лікарю, щоб той написав такий діагноз у картці?! – кричав чоловік вдома. А Регіна мовчки стояла. По її щоці пробігла сльоза.
А далі все, немов у тумані. Сльози, крики, докори. Жінка вибігла у фартусі надвір, накинула на себе пальто. Сергій довго не міг прийти до тями. Вмився холодною водою. Здається, що гнів помалу відступав. Зрозумів, що жінка в мороз побігла геть з дому. Швидко одягнув куртку, взяв її рукавиці та шарф та побіг шукати. Молився, щоб вона не захворіла.
Регіна сиділа на лавочці. Дмухала на руки. А у голові прокручувала події, які трапилися з нею 5 років тому. Скільки б часу не минуло і як би жінка не намагалася забути те все, немов страшний сон… Та пам’ятала все до деталей.
Коли її хлопець дізнався про вагітність, то одразу зник кудись. Вони тоді недовго зустрічалися, навчалися на другому курсі, жили у гуртожитку. Батьки жінки хоч і довго сердилися на доньку за такий вчинок, але всіляко їй допомагали. Коли народилася Алінка, то виховували її, адже треба закінчити навчання та отримати диплом. Згодом, дівчина вирішила поїхати в інше місто, адже тут запропонували хорошу роботу. Так і познайомилася з чоловіком. Кожних вихідних їздила додому, не забувала про рідну донечку. Купувала одяг, їжу, іграшки та батькам ще давала гроші. А на себе не посміла потратити зайву копійку – все для Аліни.
– Ось ти де. А я тебе всюди шукаю. – підбіг чоловік до дружини та накинув шарфик їй на шию. Міцно обійняв та зігрівав. – Вибач, я погарячкував. Наговорив багато зайвого. Будь ласка, вибач. Ходімо додому, скоро Новий Рік. Не треба мерзнути надворі. Я тебе дуже кохаю та боюся втратити.
Вони разом пішли додому. А наступного дня приїхали до мами Регіни. Сергій хотів познайомитися з майбутньою донькою.
На вашу думку, жінка правильно вчинила, коли приховувала таку правду про рідну дитину? Чи змогли б ви пробачити такий вчинок від близької людини?
