Марія Іванівна у минулому працювала вчителькою. Зараз вона була вже геть старенька, тому сиділа вдома, на пенсії. Одного разу, в гості її запросила подруга, ще одна вчителька. Марія Іванівка почала збиратися, надягла свою найкращу сукню з квітами і старий затертий часом светрик. Подивилася на себе у дзеркало, взула туфлі і вийшла з дому.
Погода була просто чудовою, але калюжі нагадували про вчорашню зливу. Марія Іванівна намагалася старанно їх оминати, аби не забруднити свій одяг. Лишалося тільки придумати який торт до чаю купити. Але від роздумів її відірвав звук мотору. Несподівано, на вулиці з’явилася іномарка і на всій швидкості в’їхала у калюжу оббризкавши Марію Іванівну.
Жінка впала і сльози мимоволі покотилися її щоками.
З іномарки вийшла пафосна блондинка років 18-20. Замість того, щоб допомогти старенькій, вона почала з неї знущатися.
– І куди це ти преш?- різко запитала дівчина. – Жах якийсь, розходилися тут. Нормальні люди на машинах їздять. І взагалі, куди ти така стара прешся? У твоєму віці треба в хаті сидіти і пиріжки пекти. Погуляти їй захотілося.
З виразу обличчя дівчини було зрозуміло, що їй це все подобається.
– І чого ти тут розревілася? Лахміття своє відпереш і буде все нормально.
– Вибачте, – крізь сльози видавила жінка.
Але блондинка цього вже не почула, тому що її увага була зосереджена на іншій машині, яка до них наближалася.
– Сергійку, привіт, – усміхнено промовила дівчина. – Ну ти глянь, розходилися тут пенсіонери. Вже й проїхати нормально не можна.
Але чоловік вийшов із машини і навіть не звернув на неї уваги.Він швиденько підбіг до старої жінки і почав її підіймати.
– З Вами усе гаразд? Чому ви плачете? – швидко запитав чоловік. – Маріє Іванівно? Боже, це ж ви!
Коли він роздивився брудний одяг жінки, то одразу зрозумів у чому справа. Його очі стали злими і він різко повернувся до дівчини.
– Негайно попроси пробачення, – злісно прокричав чоловік до блондинки.
– Ну, вибачте, – байдуже сказала дівчина.
– Привіт, Сергійку! Нічого страшного, це все моя вина, – крізь сльози сказала старенька. – Ти як?
– Від завтра, на роботу можеш більше не виходити.Ти навіть мізинця цієї жінки не вартуєш! Прийдеш і напишеш заяву на звільнення, – різко кинув чоловік до блондинки і повернувся до Марії Іванівни.
– Добрий день, Маріє Іванівно. Ми так часто з хлопцями вас згадуємо!
– Сергійку, а не хочеш поїхати у гості до Оксани Петрівни. Вона у вас біологію викладала. Чаю з тортиком поп’ємо, та й розкажеш де ти і як влаштувався.
Сергій посадив жінку у машину і вони поїхали. А дівчина так і стояла на дорозі, не розуміючи, що взагалі сталося.
Як би ви вчинили на місці Марії Іванівни? Змовчали б, чи відповіли нахабній блондинці?
