Всі ми чули фразу про те, що чужих дітей не буває. Але ця аксіома найбільше підходить тоді, коли мова заходить про волонтерство або ж благодійність. Однак наше життя досить непередбачуване. Трапляється так, що дружина ніяк не може знайти спільну мову з дитиною чоловіка під його першого шлюбу. Що тоді робити?
Нещодавно до нас надійшов лист читачки, де вона просила дати їй пораду. Жінка коротко розповіла про свої проблеми і тепер не знає, як їй правильно вчинити. Та й тема досить специфічна.
Чужих дітей не буває
“Вже два роки я заміжня з чоловіком, у якого був невдалий перший шлюб. Мене це взагалі не хвилювало. І все у нас було досить добре, поки чоловік не підійшов до мене і не приголомшив однією новиною.
“Скоро до нас підселиться моя Аня. Вона якраз буде подавати документи в університет. Не можу тобі зараз точно сказати, скільки років вона буду жити у нас”, – сказав чоловік.
Я просто не могла підібрати слів. Новина мене шокувала. Звичайно, що я була незадоволена такою ситуацією: Чому твоя дочка буде жити в нашій квартирі?
Чоловік весь час намагався наголошувати на тому, що дитині зараз потрібно десь жити, а орендувати квартиру дорого. Тоді я запиталася у свого чоловіка, а чому б їх просто не пожити в гуртожитку? Ось я всі свої студентські роки провела там і нічого, вивчилася! В чому суть проблеми?
Але чоловік не хотів мене слухати і не на жарт розізлився. “Ти думаєш про те, що ти зараз говориш? Можливо я скучив вже за своєю донькою. Як вона буде жити в гуртожитку, знаючи, що в сусідньому районі у батька є комфортабельна квартира?” – прокричав чоловік.
А потім додав, що він вже все давно вирішив і зі мною радитися на дану тему точно не буде. І ось тут розлютилася я. Як це, не буде радитися? Я плачу за комунальні послуги, купую продукти, готую, прибираю. А він мені починає таке говорити.
Я завжди дуже добре ставилася до його доньки, але ви тільки подумайте, як ми повинні жити втрьох в однокімнатній квартирі? Як він собі це уявляє? Де вона повинна робити домашнє завдання? А про інтимні відносини можна й взагалі забути.
“Вона не буде тут жити, так і знай!” – останнє, що я сказала. І пішла.
Ви розумієте, мене роздратувало то, що він вирішив зі мною не радитися. Чому він не поважає мою думку?
Якщо чесно, після цього випадку у мене просто зникли до нього почуття, я готова навіть подавати на розлучення. Не хочу жити поруч з людиною, яка абсолютно не рахується з моєю думкою. Я впевнена, що в майбутньому було б ще багато таких ситуацій”.
В подружніх стосунках потрібно навчитися говорити зі своїм партнером та прислухатися до його думки. Всі важливі питання потрібно обговорювати, враховуючи при цьому думку один одного. Якщо таке не відбувається, то з часом всі розбіжності в сімейному житі призводять до сварок і навіть до розлучень.
А що б ви порадили головній героїні? Який вихід з цієї ситуації?
