Три роки тому бабуся Єва, моя сусідка по дачі, потрапила в лікарню з інсультом. Через рік її було не впізнати. Вона схудла і вже могла ходити. Розум та мова відновилися і лише руки не слухалися. Бабуся ходила по своїй ділянці без діла. Вона любила доглядати свій город і займатися рукоділлям, а зараз це їй не під силу. Рідні та сусіди намагалися підтримати жінку і переконували, що можливо все налагодиться.
Пройшов ще один рік, а бабуся могла лише зігнути ліву руку в кулак. Лікарі не давали жодних надій.
Цього літа ми потрапили на дачу аж в серпні. Приїхали збирати урожай. Побачили, що сусідка Єва розпалила буржуйку у своєму дворі і варить варення. Однією рукою тримає каструлю, а іншою мішає. Сама ж одягнена у яскравий костюм і навіть нафарбована. Ми одразу ж привітали з реабілітацією і почали розпитувати, як їй це вдалося.
І жінка каже: “Вилікував мене фельдшер швидкої допомоги. Це сталося за одну новорічну ніч”.
Вона розповіла, що її родина вирішила зустріти це свято на дачі. Увесь день готувалися, а під вечір вона сіла в кріслі і заснула. Поруч з нею також задрімав онук. Прийшов час сідати за стіл. Вони до малого, а він не дихає. Далі все відбувалося як в тумані. Бабуся Єва почала молитися, дочка плакала, а зять робив штучне дихання. Здавалося, що швидка їхала вічність. Потім лікарі намагалися щось зробити з дитиною.
Потім молода фельдшерка підійшла до бабусі Єви і сказала: “Слухайте уважно. Вся надія на вас. Батьки їдуть з нами в лікарню, а ви беріть ручку і папір і пишіть, як ваш онук провів день. Врахуйте усі деталі, як спав, як грався, що їв. Це потрібно для анамнезу. Тоді принесіть це о сьомій годині на вахту, а наш екіпаж вже передасть лікарю. Все зрозуміли?”
Звичайно, що фельдшерка не знала про проблеми старої. Однак вона заради онука була готова на все.
Бабуся спробувала затиснути ручку в зубах, але нічого не виходило. Потім запхала її між пальцями і почала так-сяк крутити й виводити букви.
Лікарка приїхала о шостій годині. Вона переживала через стару жінку і вирішила, що таке заняття зможе її відволікти від непотрібних думок та зайвих переживань.
Вона зайшла в будинок і побачила, що стара бабуся зігнулася над столиком, тримаючи олівець як ключку для гольфу, виводить по черзі букви. З очей течуть сльози, руки болять, спина ниє, очі злипаються. Вже за годину вона мала віднести анамнез, а їй вийшло розписати день онука лише до обіду.
Тим часом з хлопцем все було в порядку. Він був живий і дихав, але разом з батьками ще залишилися в лікарні для додаткових аналізів.
Фельдшер вже все зрозуміла про інсульт, а бабуся каже, що от поки писала права рука трохи почала її слухатися. Жінка зробила старенькій укол від тиску і сказала, що онук живий, але анамнез пригодиться. Бабуся може відпочити, але потім нехай усе допише.
Лікарка повернулася на роботу і розповіла родичам бабусі про те, що сталося.
З того часу пройшло вісім місяців. Зараз з хлопчиком все гаразд, а бабуся Єва переписала десятки віршів. Ось таке новорічне диво…
А ви вірите в чудеса?
