Приблизно два роки тому я купував вночі сигарети на автобусній зупинці. Раптом на лавці побачив діда, який сидів там з блідим обличчям.
Я підійшов, щоб запити, чи все в порядку. Відповідь чоловіка мене вразила. Він сказав, що йому серце прихопило і він вже від 8 години вечора чекає на швидку, а зараз була друга ночі. На вигляд дідові було років 70.
Тож я довго не думав і одразу посадив старого у своє авто. Ми поїхали в лікарню.
Охоронець спочатку не хотів дозволити припаркувати машину біля лікарні, а радив проїхати на стоянку. Та я не послухав його, бо знав, що звідти далеко йти до центрального входу.
Я завів діда всередину. Розповів усю ситуацію втомленому черговому лікарю і медсестрі. Вона сказала мені, що одна швидка поламалася, а друга потрапила в аварію, тому ніхто не приїхав. А діда приймуть, коли я їм надам якісь його документи.
Знову намагаюся пояснити, що ми незнайомі. Про які документи може йти мова? Тоді медсестра сказала, що лікування буде платним, бо державної допомоги без документів не надають. А без грошей можуть покласти чоловіка в каталку на коридорі і все. Я ледь стримував емоції.
Якось вийшло оформити поліс за 300 гривень. Лікар взяв діда на каталку і повіз в кабінет. Мені сказали зачекати, бо після аналізів повідомлять, які ліки потрібні. Я цей час просидів в телефоні, а потім мені винесли список препаратів і сказали принести тапочки та засоби для особистої гігієни.
Куди діватися тепер? Я поїхав у цілодобовий магазин, де знайшов тапочки, бритву, рушник, мило і деякий посуд. Зайшов в аптеку біля лікарні і там також купив все необхідне. Вирішив, що віднесу все старому і їду додому. Дід, побачивши мене, попросив поїхати до його родичів і сказати, що з ним все добре. Написав адресу, а це в іншому кінці міста.
Я поїхав туди. У будинку була бабуся і вродлива молода жінка з дитиною. Пояснив усю ситуацію Вони з переляку хотіли викликати таксі і їхати в лікарні. Я спробував заспокоїти рідню і порадив відправитися туди зранку, бо зараз вже немає сенсу у візиті.
Вони погодилися і запропонували залишитися в них переночувати, щоб не їхати назад через половину міста.
Ось уже 3 рік живемо разом…
А як б ви вчинили на місці хлопця?
