Це було в лікарняній палаті. Сусідку привезли після складної операції. Вона попросила допомогти їй привести себе в порядок. Жінка була охайною і любила чистоту. То ж я принесла теплу воду, помила їй в мисці голову і переодягнула у випраний одяг. Раптом вона каже:
– Жива ще…
Я не зрозуміла, що означають ці слова. Здалося, що сусідка марить.
– У людських серцях доброта жива ще. Її хочуть знищити, але не виходить!
Жінку звали Нора. До неї приходили двоє синів та чоловік. На фоні маленької матусі хлопці виглядали кремезними й дужими. Під час чергового візиту син закутав жінку в покривало і підняв на руку, немов малу дитину, щоб застелити ліжко.
– Багато тобі довелося пережити. Тато намагається борщі варити, але хіба з твоїми стравами щось може зрівнятися? Я вже чекаю, коли тебе можна буде забрати додому. Ти будеш лише нами командувати, а ми все виконуватимемо. І борщ за твоїм рецептом навчуся готувати.
– Справді, мамо. Без тебе все не те, тому ти не смій залишати нас, – додав другий зі сльозами на очах.
Тим часом чоловік сумлінно збив матрац і рівненько застелив постіль. Пахло свіжістю. Подушки він також витріпав на балконі, а потім повернув їх на місце.
Рідні саме збиралися йти геть, коли старший син заговорив:
– Мамо, я хочу одружитися. Звичайно, ніхто весілля організовувати не буде. Тільки символічне застілля в ресторані. Ти ж не проти? Ми б не спішили, але обставини так склалися. Лікар сказав, що буде дівчинка. Як ти на це дивишся?
– Синку, хіба я можу розпоряджатися твоїм життям? Ти сам робиш вибір, а я благословляю тебе, – лагідно відказала матір, перехрестивши сина. – Тепер у мене є мотивація якомога швидше одужати. Хочеться онучку побачити і нарешті побавити дівчинку, а то одні хлопці в мене.
У палаті залунав сміх.
В очікуванні такого щастя варто пожити на світі.
А на які думки вас наштовхнула ця історія?
