Мама давно обіцяла доньці купити їй папугу. Це була мрія восьмирічної дитини. І коли тато поставив на всі вікна сітки, мама наважилася. Вони з донькою поїхали в один розплідник папуг, розташований недалеко від їхнього міста.
Коли вони приїхали туди, то побачили великий сітчастий вольєр, де знаходилися десятки різних кліток. Деякі були закриті, а в деяких були відкриті дверцята і папуги вільно сиділи на своїх будиночках. Усередині вольєра розгулювали люди з дітьми і без. Вони приїхали вибрати собі вихованця. Також тут ходив високий сивий чоловік у білому колись, старенькому халаті. Він допомагав покупцям визначитися з вибором.
Дівчинка завмерла в повному захваті. Вона навіть уявити собі не могла, що опиниться в такому прекрасному місці. Різнобарвні великі і маленькі птахи теж придивлялися до людей.
Донька зупинилася біля закритої клітки з пташеням жако, і спрямувала на нього очі повні німого обожнювання. Вона вже збиралася простягнути ручку і сказати заповітні слова, після яких мама взяла б цю клітку, і вони б пішли до виходу.
Але доля так розпорядилася розпорядитися інакше. Прямо на праве плече дівчинки раптом сів маленький лорі.Та здригнулася від несподіванки. Малюк почав щось обурено і швидко щебетати їй в праве вухо. Він явно скаржився.
Дівчинка повернула до нього голову і уважно послухавши його балаканину, сказала.
– Ну що ти. Що ти так засмучуєшся? Ти дуже хороший. А вони всі цього не розуміють. Ти солодкий і милий попугайчик.
Лорі раптом замовк. Він нахилив голівку вниз і вправо і уважно подивився на дівчинку лівим оком. А потім підійшов ще ближче і схопившись дзьобом за її вухо, притиснувся до нього всім свої маленьким тільцем.
Прямо біля них раптом опинився високий сивий чоловік у білому халаті.
– Ні, сказав він. Не бери його і уважно подивився йому в очі. Це дуже злий папуга. Він покусав нам тут всіх відвідувачів. Краще візьми ось це пташеня, і він показав на маленького жако.
Але дівчинка подивившись на чоловіка нічого йому не відповіла, а простягнула до свого правого плеча руку, і маленький противний лорі негайно перебрався на неї, і притулившись до розкритої долоні своєю голівкою подивився на неї правим оком.
– Мама, мама, сказала дівчинка я хочу цього. І ніякі вмовляння мами і помічника в білому халаті не змогли змінити її рішення.
– Ну, що ж, посміхаючись сказав високий сивий чоловік, йдіть до каси з вашою покупкою.
Коли дівчинка з мамою підійшли до каси, то молода дівчина, яка сиділа там, округлила очі від подиву.
– Ви берете цього негідника? – запитала вона і помовчавши додала. Тоді вам доведеться заплатити тільки за клітку. Тому що, ми віддаємо вже давно цього папугу в добрі руки абсолютно безкоштовно.
Почувши це дівчинка радісно підскочила, а мама витягнувши кредитку розплатилася за покупку. І коли принесли велику і гарну клітку, дівчинка відкрила дверцята і піднесла до них
руку, на якій сидів лорі. І той, увійшов в клітку, поліз на паличку.
– Чудеса, здивувалася продавчиня. Сам, без скандалу увійшов.
А дівчинка і мама пішли до виходу. Мама несла клітку з папугою, а поруч йшла щаслива дівчинка і посміхалася. Їх супроводжував високий усміхнений сивий чоловік.
Біля виходу їх розплідника сиділо маленьке сіре кошеня. Біля нього стояло блюдечко з молоком і ще одне з кормом. Але котик не їв. Він тихенько плакав, люди проходили повз, не звертаючи на нього ніякої уваги. Їм було не до цього. А дівчинка зупинилася. І на її обличчі раптом відбився, як у дзеркалі, біль маленького кошеняти.
– Ні. Ні, і ще раз ні, суворо і рішуче заявила мама. Ніякого кота. Досить нам папуги.
Дівчинка з надією і тугою подивилась на неї. Але мама була непохитна.
Високий сивий чоловік мовчки слухав їхню розмову, а потім. Потім він заглянув в очі дівчинки і подивившись на кам’яне обличчя її мами, обійшов пару, яка зупинилася на виході, і підійшовши непомітно до клітки глянув на папугу, наблизивши обличчя до його клітки і підморгнув йому.
Можете не вірити мені, пані та панове. Так, можете мені не вірити. Але папуга у відповідь підморгнув йому правим оком. Чесне слово.
І раптом у когось із покупців дуже голосно задзвонив телефон. На ньому у вигляді дзвінка була встановлена пісня “Поранене серце”. І над великим вольєром попливла прекрасна і сумна мелодія. І маленький лорі …
Лорі розкрив широко свої крила. І вся клітка. Вся велика клітка раптом заповнилася маленькою пташкою. Він почав танцювати. Він почав танцювати переступаючи лапками, як маленький пінгвінчик і похитуючи крилами. Він тихенько наспівував мелодію, поступово прискорюючи темп і раптом залився дивовижною треллю.
Сонце, яке світило яскраво і заливало все навколо сліпучою жовтизною, пустило один промінь через гілки дерев, і цей промінь впав на папугу. І той.
І той спалахнув маленькою веселкою. Веселка танцювала і співала. І якщо ви чули у своєму житті солов’я і вирішили, що це найкрасивіша пісня, то значить ви не чули пісню маленького щасливого папугу. Папугу, який знав, що його несуть додому.
– Я ніколи не буду тримати тебе в клітці. Я обіцяю тобі. Ти будеш жити у нас вдома вільно, сказала йому дівчинка. І маленька веселка защебетала ще дужче. Так радісно і красиво, що всі відвідувачі великого вольєра застигли на місці і захоплено дивилися на нього. Вони боялися зрушити з місця. І коли маленька співоча пташка зупинилася, всі кинулися до чоловіка в білому халаті.
Вони навперебій кричали, розмахували руками і просили продати їм цього папугу за будь-які гроші.
Але високий сивий чоловік посміхнувся і сказав.
– Ні. Вам не впоратися з цією веселкою. Він уже знайшов свою людину, і посміхнувся дівчинці. А мати. А мама зворушена піснею папуги раптом сказала:
– Ну бери, бери вже поки я не передумала, свого кота. Тільки сама будеш за ним доглядати.
І дівчинка, підхопивши з землі маленьке кошеня, притиснула його до своїх грудей. Малюк негайно притулився до неї і переставши плакати тихенько мугикнув.
Дівчинка з кошеням на руках і її мама з кліткою вийшли з вольєра.. Високий сивий чоловік у старенькому халаті дивився їм услід і посміхався.
– Поранене серце, сказав він тихенько.
Але жінка, що стояла зовсім близько до нього подивилася на нього і запитала.
– У дівчинки хворе серце? Може, можна чимось допомогти?
– Не хворе, а поранене, відповів їй сивий чоловік. Тут не допоможеш. Але якщо у вас не болить, то це пояснити складно. Я трошки розбираюсь в цьому, і він посміхнувся. А, втім, сказав він, ходімо, я підберу веселку для ваших дітей.
– Так, так, захвилювалася жінка. У мене їх троє і вони дуже чекають.
І високий сивий чоловік у білому халаті цілий день допомагав відвідувачам з дітьми і без, вибрати собі вихованців до душі. А на наступний день.
На наступний день прямо до відкриття розплідника біля входу в нього вже стояла жінка, якій вчора допомогли вибрати папугу для трьох дітей, з великим букетом квітів у руках.
Молоденька дівчина, що сиділа вчора на касі відкрила ворота і пропускаючи її всередину запитала, з подивом дивлячись на квіти:
– У вас виникли якісь проблеми або питання? Ви ж не хочете повернути назад пташку?
– Ні, ні, що ви, відповіла жінка. Я хотіла подякувати вчорашньому помічникові і вручити йому ось цей букет. Мої хлопці в захваті від папуги. Вони не відходять він нього.
Дівчина здивовано подивилася на неї і сказала:
– Я приношу вам свої вибачення. Але вчора у нас не було нікого в вольєрі. Наш працівник захворів.
Жінка розгубилася.
– Як же так? Я ж вчора розмовляла з ним. І вона здивовано озирнулася. Її погляд раптом наткнувся на фотографію в рамці під склом, яка висіла на одній зі стійок.
– Ось. Ну ось же, сказала вона радісно. Я ж казала. Це був він.
Обличчя дівчини раптом стало кам’яним і відчуженим.
– Вибачте, жінко, відповіла вона. Але цього не може бути. Це мій тато. Він був лікарем, кардіо хірургом. Рятував людей від смерті. Він утримував цей розплідник на свої гроші, вирощував тут папуг і дарував їх дітям. Він дарував їм радість. Він був найкращим хірургом і врятував багато людей. Але коли у нього самого стався інфаркт, то йому не змогли допомогти. Він помер минулого року, а нас викупили і тепер ми продаємо цих птахів. І вона розвела в сторони руки.
– Жити то якось треба, сказала дівчина і повернувшись спиною до жінки пішла в вольєр.
А жінка розгублено дивилася їй услід. Вона почекала, поки дівчина відійде трохи далі і озирнулася навколо. Переконавшись, що її ніхто не бачить, вона підійшла до фотографії з якої на неї дивився усміхнений високий сивий чоловік у старенькому білому халаті.
Жінка посміхнулася фотографії та підморгнувши їй, сказала:
– Дякую, лікарю. І поклала під нею великий букет квітів.
Потім вона повернулася і пішла до виходу. А сонце заливало все навколо сліпучою жовтизною, і в вольєрі щебетали маленькі веселки. Вони чекали своїх людей.
Вам сподобалася ця добра і світла історія?
