Це один з найщасливіших спогадів у моєму житті, як ми спимо всі, а над нами бабусин голос, якому так солодко віддаватися у владу

Коли доньці виповнився місяць, до нас прилетіла – за три тисячі кілометрів – моя бабуся, подивитися на правнучку. І одного разу вдень дитина щось дуже розкричалася, годували-колисали – ну, нічого не допомагає. І ось тут на сцену вийшов справжній майстер.

Бабуся дитинку взяла міцніше і почала заколисувати, вгору-вниз, енергійно, і пісню співати, ту саму, яку я з дитинства пам’ятаю, її власного твору, а може, ще її мами: «Ти моя рідненька, ти моя маленька, а бай бай, а бай-бай, моя дитинка засинай»- і так багато разів з варіаціями. Кожен звук, кожну інтонацію пам’ятаю і зараз.

Ми на той час вже, звичайно, втомилися від нічних пробуджень і всієї звичайної круговерті з новонародженою, спати хотілося постійно. І ось дочка почала затихати – дай, думаю, і я поки ляжу, хоч трохи подрімати.

А бабуся все співає. Через п’ять хвилин прийшов чоловік, теж поруч ліг і миттєво заснув.

Потім з’явився син, йому було майже десять, і взагалі-то він вдень ​​ніколи не спав. Але тут він рішуче заліз між нами – і затих. Опиратися неможливо було від цього «а бай-бай, а бай-бай …» Всі спали до вечора, виспалися до глибини душі.

Це один з найщасливіших спогадів у моєму житті, як ми спимо всі, а над нами бабусин голос, якому так солодко віддаватися у владу, довірятися повністю і кожною клітинкою відчувати спокій і захищеність.

Ваші бабусі співали вам колискові? Ви пам’ятаєте такі теплі миттєвості з дитинства?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ira
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector