Ігор був головним заступником директора у популярному готелі в місті. Щодня він обслуговував багато людей, і сьогодні з посмішкою стояв біля літньої пари та ввічливо відчинив їм двері:
– Спасибі, що обрали відпочинок саме у нашому готелі! Сподіваємося, що вам все сподобалося та з радістю чекаємо на ваш візит знову!
– Дякуємо. Такий ввічливий та хороший хлопець – прошепотіла пані до свого чоловіка.
Тоді була зима надворі, почалася хурделиця. Раптом, у вестибюль зайшла вагітна жінка. Вона не була схожа на інших клієнтів – потертий плащ, старі черевики та навіть не мала рукавичок чи шапки.
– Доброго вечора! Вибачте, у нас всі номери зайняті – крізь зуби сказав чоловік
– Будь ласка, я сподіваюся, що у вас є хоча б одна вільна кімната. Надворі так холодно й темно, я хочу тут залишитися на одну ніч – жалібно відповіла жінка.
– Вибачте, але всі номери зайняті. Неподалік є дешевший готель, він вам якраз підійде. Будь ласка, вийдіть на вулицю або ж я викличу зараз охорону.
– Але ж я вагітна, мені дуже холодно..
– Пані! Я повторюю – у нас дорогий готель та ми обслуговуємо тільки тих клієнтів, які здатні оплатити тут проживання! Я прошу вас негайно покинути наше приміщення!
Раптом за стійкою реєстрації пролунав дзвінок та Ігор підійшов. Думав, що після розмови викличе охорону обов’язково, але коли повернувся до дверей – жінки вже не було.
Через декілька хвилин таку гостю прогнали й працівники іншого готелю, який знаходився зовсім поруч. Там адміністратор також наголосив, що вони не обслуговують таких клієнтів, як ця вагітна жінка та назвали її безпритульною. Надворі вже було досить пізно та холодно, вітер ніяк не вщухав. Остання надія – це невеличкий хостел.
– Доброго вечора. Чим я можу вам допомогти? – сказав ввічливо Сергій за столиком, який працював помічником адміністратора.
– Вітаю. Скажіть, будь ласка, чи є у вас вільні номери? Я б хотіла тут переночувати, адже надворі такий снігопад!
– Звісно, ми завжди раді нашим гостям. Будь ласка, проходьте за мною.
– Але зараз у мене нема грошей, навіть на проїзд. Але ось у мене є цей кулон. Будь ласка, візьміть його як плату за ночівлю – сказала жінка та тремтячими руками віддала невелику золоту підвіску.
– Пані, не потрібно. Я все розумію, що трапилася така неприємна ситуація, але з радістю вам допоможу. – ніякового відповів хлопець.
Тоді Сергій побіг на кухню та приніс їй теплий чай з шоколадкою, щоб жінка трішки перекусила. Провів її до невеличкої кімнати, де було ліжко та приніс теплу ковдру.
– Агов, малий! Ти що коїш? – запитав його літній охоронець
– Я не можу залишити цю жінку. Я сам виріс у бідності та знаю, як це – коли у тебе нема грошей на одяг, а про солодощі можна було тільки мріяти. Тому зараз, коли є можливість, то хочу допомогти й іншим.
– Хлопчику, та у тебе справді щире серце! Знаю, що зараз триває перевірка мережі готелів та приїздить таємний агент. Сподіваюся, що відзнака буде висіти саме у нас на стіні!
– Знаєте, у мене є мрія. Хочу відкрити спеціальний готель для всіх бідних людей та всіляко їм допомагати. Адже хто це зробить, як не я? Нехай вони будуть ситі, а я – щасливим.
– Вірю у тебе та сподіваюся, що все вийде – сказав охоронець та поплескав його по плечі.
Зранку хлопець зайшов до номера, щоб принести сніданок для жінки – теплий чай та декілька бутербродів. Однак, у кімнаті було порожньо та тільки невелика золота підвіска виблискувала на столику. Він весь вечір думав про вчорашню гостю, не зважаючи на те, що мав слідкувати за організацією важливої події – церемонія вручення “Найкращий готель року”.
Почали прибувати запрошені гості та журналісти, навіть мер міста приїхав! Він виголосив промову та запросив на сцену директора з питань туризму в країні… Це була та сама жінка, яку хлопець впустив безплатно переночувати!
– Вітаю всіх присутніх! Як ви вже могли зрозуміти, декілька днів я детально перевіряла всі заклади на належний рівень обслуговування! Однак, хочу вам розповісти одну кумедну ситуацію, яка зі мною відбулася нещодавно. Я переодягнулася у безпритульну жінку та заходила у дорогі готелі з проханням переночувати. На превеликий жаль, тільки у невеликому хостелі добрий хлопчина дозволив мені переночувати та пригостив теплим чаєм з солодощами. Хочу зауважити, що крім чистоти та порядку важливу роль відіграє людяність! Тому запрошую молодого помічника адміністратора Сергія, щоб він забрав нагороду!
Хлопець ніяково піднявся на сцену та забрав приз. Його всі вітали аплодисментами та вигуками, хоча деякі директори просто отетеріли від такого фіналу! Тоді ще декілька днів не вщухали новини про переможця. Головною нагородою був чек на 10 тисяч доларів, завдяки яким Сергій здійснив свою мрію – збудував готель для бідних родин та безпритульних. Жінка також допомагала йому з будівництвом та відкриттям й часто робила пожертви для фінансування.
А згодом вона стала для нього не тільки помічником, але й коханою дружиною. Подружжя разом займалися розвитком свого бізнесу. На згадку про той доленосний день, Сергій носив у нагрудній кишені невеличкий золотий кулон.
На вашу думку, жінка правильно вчинила, коли вирішила віддати приз саме Сергію? Чи потрібно обслуговувати у таких закладах клієнтів, не зважаючи на їх фінансовий статус?
