Я до безтями закохалася в тебе. Мені хотілося бути з тобою до кінця свого життя, адже раніше я не відчувала таких шалених почуттів.
На жаль, тоді я не розуміла, що не бачу повноцінної картини і не можу тверезо мислити.
Зараз я абсолютно не шкодую про наші стосунки, але є одна річ, яку я б хотіла змінити. Якби була змога повернутися в минуле, то я б любила не тільки тебе, але й не забувала любити себе.
Незважаючи на те, що ми розійшлися, я все одно з теплом згадую спільні моменти і вірю в те, що цей досвід не був даремним.
Тільки я помилялася, коли робила тебе центром свого Всесвіту. Для мене ти став найважливішим, а власні потреби й бажання відійшли на задній план. Я зраджувала собі і ламала себе, аби догодити тобі.
Так, я схибила. Однак тоді я робила те, що мені веліло моє серце. Кожен вчинок йшов від душі і був сповнений щирих намірів. Хто ж знав, що це приведе до фатального кінця…
Мої думки крутилися навколо тебе, хоча потрібно було думати поруч з тобою. Мені здавалося, що ти зможеш відповісти взаємністю. Проте від тебе я не дочекалася такої ж віддачі. Ти не міг оцінити всього, що я роблю для тебе і не збирався ставити мої потреби вище своїх.
Ти сприймав моє ставлення як щось само собою зрозуміле. Кожного разу цього ставало замало і ти вимагав більшого. Поступово я забула про себе, бігаючи навколо тебе.
І моє щастя закінчилося духовним спустошенням. Наші стосунки виснажили мене і стали психологічним випробуванням.
Усю себе я віддала тобі.
Це стало для мене цінним уроком. На власному досвіді я переконалася в тому, що любов до себе не менш важлива, ніж любов до другої половинки. Якими б не були ваші стосунки, але ніколи не слід розчинятися в іншій людині.
Зараз я не зміню минулого, але в майбутньому не допущу колишніх помилок. Шкодували про наші відносини немає сенсу. Я дійсно кохала тебе, але тепер не буду забувати й про себе.
Чи доводилося вам потрапляти в схожі ситуації? Як ви вважаєте, чи варто жертвувати собою заради коханої людини?
