Я приїхала до подруги на відпочинок. Раз в рік стараюся відпочити кілька днів без дітей і домашніх клопотів. Зайшла до неї на роботу. Вона якраз зібралася йти, як раптом прибігає незнайомка:
– Добрий день, Вікторіє! Як добре, що ви ще тут! А я ніяк не могла до вас додзвонитися! Хотіла попросити підшити мою сукню, хоча б на 5 сантиментів. А то у брата ювілей, але я не хочу взувати високі туфлі. Тільки вона виглядатиме без них не дуже. Зможете? – радісно попросила жінка, що мала вигляд моделі.
– Добре Орисю, завтра зідзвонимось і я все зроблю.
– Ви не так мене зрозуміли. Плаття мені потрібне негайно, через кілька годин я їду в ресторан! – раптово підскочила дівчина.
Я мовчки спостерігала за картиною, на мить мені здалося, що це не моя справа, тому я вдала, що клацаю щось в телефоні.
– Підіть тоді в ательє – продовжила подруга.
– Я вже була в них, але там коїться щось незрозуміле, то щось зламалося, то хтось не вийшов на роботу, одним словом вони не могли, тому і прийшла до вас.
– Я не маю зараз змоги зайнятися вашою сукнею. У мене інші справи.
– Але ж я живу через дорогу. Плаття принесу за 2 хвилини. – зціпивши зуби відповіла клієнтка.
Та Вікторія залишалася непорушною. Зрештою, та жінка сама винна. Хто збирається на ювілей за три години? А я дивувалася її нахабству.
– Мені школа. – гордо відповіла подруга.
– То ось як ви вчиняєте з постійними клієнтами! – Орися обернулася і пішла.
Подруга засмучено повернулася до мене. Ми зачинили її кабінет і пішли.
– Думаєш варто було їй допомогти? Все-таки моя постійна клієнтка. І роботи там було на пів години. Ти б зачекала на мене?
Я тоді пишалася своєю подругою. Адже завжди потрібно знати собі ціну і не дозволяти лізти на голову. Навіть, якщо це постійний клієнт, платить нормальні гроші. Завжди потрібно ставитися до кожного по-людськи. А не дозволяти розмовляти з собою в такому тоні.
– Мені пощастило мати таку клієнтку. Вона завжди купує дорогий одяг, але через свою фігуру приходиться постійно щось підшивати.
– Я думаю, що ти вчинила правильно!
– І найголовніше, що це так не вперше! Їй завжди хочеться негайно все зробити. Щоб я все кинула і як по команді виконала її прохання! Каже, що в ательє потрібно доплачувати за негайність, а мені хоча б раз докинула більше!
– Вона тебе просто не цінує. Враховуючи скільки ти зробила для неї.
– Їй зі мною пощастило. Вона більше ні до кого не ходить. Але ти права, вона не цінує мене. Хоч і її замовлення найчастіші. Тепер у мене добряче знизиться дохід.
– Зате ти не втратила свою гідність!
Ми ще поговорили якийсь час у кафе і розійшлись.
Через кілька днів я відпочивала на пляжі. А дві жінки, що лежали поруч досить головно говорили і я почула їхній діалог:
– Уявляєш собі, вона відмовилась зробити мені сукню?
– Та ти що? – з подивом відповіла друга
– Я ж схудла цього року і згадала про ту сукню, подумала буде гарно. А прийшлося йти на каблуках. Раніше вона за кожну копійку боролося, а тут нахабно виставила мене дурепою. Більше до неї не піду!
– І що тепер будеш робити? У місці крім неї більше ніхто так акуратно не шиє. Всі це знають. А віддаси в ательє, то ще зіпсують.
Я зрозуміла, що то та сама Орися і зраділа, що тоді вийшло саме так. Вона так хвалилася перед подругою ніби це вона робить послугу Вікторії. Добре, що вона не буде морочити собі голову такою зазнайкою.
Минув час. Ми більше не згадували ту історію, якби не новий випадок. Через рік я приїхала знову. Знову зайшла до подруги, і стала свідком наступного:
– Дякую, як завжди ідеально! – відповіла та сама Орися. – Ось 200 гривень і ще 200 за терміновість! До наступного тижня!
– До побачення! – почула я від усміхненої подруги, яка мені потім все розказала.
Виявилось через кілька місяців після того випадку Орися сама подзвонила до неї й попросила вибачення. А наступного дня принесла їй багато нового одягу. Але змінилося ще дещо. Вікторія почала брати подвійну оплату за терміновість роботи й всім це цілком підійшло. Вона зізналася, що рада через той випадок. Адже навчилася себе цінувати ще більше. Після того і клієнти краще стали до неї відноситися.
А ви б пробачили такій клієнтці?
