Багато людей часто розповідають про зміни, які трапилися у житті. Особливо, якщо це вже досить поважний вік та здається, що ви пливете по течії та ніколи не вийдете за рамки свого комфорту.
Ось моя історія.
Мені вже давно за сорок. Донька з чоловіком живе окремо в іншому місті. У мене є робота й чудові подруги. Однак, тільки нещодавно я почала по-справжньому любити себе. Так, тільки зараз!
Спершу я сподівалася, що звикну до важкої роботи та колективу, який постійно пліткував про мене. А ще чекала, щоб директор нарешті підвищив зарплату та зробив адекватний робочий графік, адже часто виходила на роботу у вихідні дні та на свята. Однак, пандемія внесла свої корективи щодо мого життя.
Я зрозуміла, що насправді дуже давно не відпочивала від щоденних обов’язків та навіть не дозволяла собі поспати до обіду. Вирішила, що у свої 43 я буду тепер жити так, як зручно. Дбатиму про власний комфорт. Адже за період карантину зрозуміла, що наше життя таке коротке та непередбачуване. Я не бачила жодних підстав у тому, щоб й надалі відмовлятися від власних потреб заради роботи. Чесно кажучи, навіть трішки втомилася і до того моменту всі дні мені здавалися такими сірими та нецікавими.
Дехто вважає, що у такому віці вже пізно думати про якісь зміни у житті. Колеги мене не розуміли, мовляв, навіщо мінятися, коли тобі вже за 40, пливи далі за течією! Але ні, я твердо вирішила. Не хочу більше прокидатися й засинати з думкою про те, що власне життя дратує та не приносить жодного задоволення!
Тоді нарешті я змогла прийняти свою зовнішність – перший крок. Зрозуміла, що зморшки та сиве волосся це нормальні речі та не варто бити на сполох, коли бачу своє відображення у дзеркалі. Звісно, що крізь роки моє тіло вже не виглядає так, як 10 чи 20 років тому. Але я з розумінням прийняла цей факт й рухалася далі.
Тепер я одягаюся у ті речі, які подобаються тільки мені. А на думку колег мені все одно. Дозволяю собі виспатися у вихідний день до обіду відстоювати особисті кордони. Тому тепер директор не телефонує до мене у п’ятницю ввечері та не просить вийти зранку в офіс на роботу й дописати важливий звіт. Все-таки це субота. Прийду у понеділок та все дороблю. А чужі помилки я не буду виправляти та нести за них відповідальність. Тепер проводжу вечір вихідних у компанії своїх подруг за келихом вина чи філіжанки кави. Або ж у салоні краси – свіжий манікюр, нова стрижка та масаж.
Я зрозуміла, що насправді для власного щастя просто потрібно не відмовляти собі ні в чому. Забути про таке поняття як “вік” та “чужа думка”. Навіщо взагалі перейматися, що про вас подумають інші, коли насправді ви хочете почуватися комфортно? Тому моя порада – живіть для себе. Ваш вік – це тільки цифри, які не грають важливу роль. Якщо вам щось не подобається, то просто змініть це і жити стане набагато легше та краще!
А ви погоджуєтеся зі словами жінки? На вашу думку, змінитися ніколи не пізно?
