Зараз я часто згадую свої підліткові роки, коли з нетерпінням чекала на свята і завжди щиро дивувалася своїй бабусі, яка до них була повністю байдужою.
Коли наближався Новий рік я неодноразово запитувала:
– Бабусю, хіба це нормально? Свято ж! А ти ні ялинку не вдягаєш, ні в гості прийти не хочеш. Де твій настрій?
У відповідь старенька мені казала, що новорічний період – це давно не свято для неї. Вона краще піде рано спати, ніж буде натягувати фальшиву посмішку і витрачати гроші на застілля.
Зараз мені 63 роки. Я так і не вийшла заміж, тому живу сама. Ні чловіка, ні дітей. Стара діва, одни словом.
Я дружу зі своїми сусідками. Ми часто ходимо одна до одної в гості. От і на Новий рік вони запрошують мене до себе. Подруги з нетерпінням чекають свята і постійно обговорюють рецепти вишуканих салатів.
Однак я не розділяю їхнього захвату і радості. Для чого ця зайва морока і витрати? Ні хлопавки, ні ялинки, ні інші прикраси не підіймають мені настрій.
А крики “З Новим роком! Ура-а-а” лише дратують.
Якщо задуматися, то це дуже нетактовно по відношення до літніх людей. Можливо, це їхня остання новорічна ніч. То як тут можна радіти? І загалом цілий рік люди жаліються на труднощі та важке життя, а саме в цей день прикидаються щасливими. Не розумію. Особисто я навіть телевізор не буду вмикати, щоб не бачити черговий виступ президента і зірок шоубізнесу.
Я впевнена, що багато людей такої ж думки, але не говорять про це.
Нещодавно я навіть прочитала в Біблії, що в піст гріх веселитися. Навіть Різдво потрібно зустрічати тихо, але з радістю в серці. Справді, відчуття свята повинно бути всередині, а не на показ.
А як ви зустрічаєте новорічну ніч?
