– Останнім часом з бабусею дуже важко спілкуватися. Поруч з нею і сама почуваюся старою. Вона зовсім нічого не розуміє. І так багато забороняє. Постійно намагається повчати: “Туди не йди. Того не роби. Цього не читай”, ніби ми маленькі діти. Батьки з нами вже давно та не розмовляють. Розуміють, що ми дорослі. Хоча, що я можу хотіти від бабуні, якщо вона і з дітьми власними, якими під сорок років, спілкується, як з нами..?
– Ви живете окремо від бабусі?
– На щастя, так. Якщо жили б разом, то навіть не уявляю, як би пережила це. Довго, напевне, я так не витримала б. Я нормально розмовляти з бабусею можу тільки двадцять хвилин, а сестра – ще менше. А нещодавно старенька заявила, що ми з Аліною повинні приходити до неї ледь не щодня і допомагати з господарством,- обурюється вісімнадцятирічна Уляна.
– А що там за господарство, з яким така серйозна допомога потрібна?
– Ну як… Стереотипні доручення: сходити в магазин, помити посуд, протерти пил, випрати одяг, кахель вимити у ванній… Сама вона вже старенька й хтось повинен робити це за неї.
– А чому доглядальницю не наймете?
– Бабуся в мене власні принципи має. Вона чужу людину в дім не пустить. Тому й нас із сестрою постійно просить. А я виправдання вигадую. Соромно, звичайно, але не працювати хочеться. Справа ще й у тому, що вона сильно напрягає. Ну, тобто постійно хвостиком за тобою ходить, дивиться, що і як ти робиш. З порадами лізе. Я такого не люблю. Ось я й брешу постійно: то нежить у мене, то навчання, то гурток. Поки мені це вдається, бо сестра – мала ще і вигадувати відмовки у неї вдається погано. Тож усі обов’язки переходять їй. Минулої суботи вона якраз їздила допомагати бабусі.
– І як?
– Нічого хорошого розказати не можу. Сестра у мене, хоч і менша, але характер має непростий. Бабуся її змусила перемивати підлогу, мовляв, вона хотіла обхитрити всіх і помила абияк. Старенькій це не сподобалося. Не була й онука рада робити двічі одне і те ж. Спалахнув скандал. У бабусі тиск. Сестра розплакалася і втекла додому. Цирк та й годі. Сестра тепер присягається, що до бабці ні ногою. Заявила батькам, що це їхня мати і вони повинні їй допомагати. А онуків це не стосується. Каже: нехай батько, син бабці, їй підлогу миє. Ось така вона у мене розумна.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Самій Орисі Василівні, про яку вище розповідала її онука, уже під сімдесят. Вона й справді через вік уже не може впоратися з побутовими справами самостійно. Втім, правда і те, що характер у старенької не такий простий.
Усе життя старенька допомагала синові та невістці. Сиділа з онуками. Зичила грошей. Знала, що діти працюють, виплачують іпотеку, тому у допомозі не відмовляла ніколи.
Потім була школа, де бабуся знову була головною нянькою для доньок свого сина. Як мінімум у початковій школі дівчаток завжди бачили тільки зі старенькою. Обов’язки люблячої бабусі жінка виконувала сумлінно: годувала, одягала, балувала подарунками та смаколиками.
А зараз, коли сили її майже покинули, вирішила й сама звернутися до рідних. І навіть не сподівалася отримати відмову. Але все ж таки натрапила на супротив онучок.
– Зараз бабусі дуже важко. До неї після того скандалу ніхто не хоче йти. Вона постійно дзвонить. Скаржиться родичам на нас. Думає, що це нас трохи присоромить. Дорікає тим, що виростила двох онучок, а вони їй з побутовими справами не можуть помогти. Ображається, що я до неї не приїжджаю. Але найбільше перепало моїй сестрі. На неї старенька дуже зла. Це зачепило і нашу маму. Вона із сестрою навіть серйозну розмову мала. Безсовісною її називала. А та їй у відповідь: тато – бабусин син, а отже у нього перед нею обов’язок. Нехай сам і допомагає.
На чиїй стороні правда, як думаєте?
Це онукам слід бути слухнянішими чи бабусі – лояльнішою?
Вправи для красивої постави від Ярославни Данилевич
Усі заздрили, що у нас із чоловіком аж 3 дітей, бо думали, що бодай хтось про нас піклуватиметься
Що вам слід відпустити прямо зараз – згідно з вашим знаком Зодіаку
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
Власна квартира стала водночас моїм досягненням і покаранням. Тепер з чоловіками мені, ніби пороблено!
Іду дорогою додому і бачу – 500 гривень. Лежать на землі. Хотіла пройти повз, згадавши бабусині повір’я “Візьмеш чужі гроші – забереш собі усі людські біди”
Тендітна бабуся йшла на звалище в надії що-небудь поїсти – як раптом її помітив чоловік, якого вона нагодувала, коли він був маленьким …
“Ми повечеряємо, а ви у вітальні почекайте”: свекруха ввічливо відмовилася нагодувати невістку з внучкою
Картопляна шкірка — це все, що потрібно для орхідей. Рецепт кращого добрива для пишного цвітіння
Гарний та швидкий спосіб стерилізації банок. Пару хвилин і можна закатувати
Як легко приготувати пісочне печиво з варенням. Зроблено з любов’ю
Встигни на піку цвітіння: заповни літрову банку рослинною олією і фіолетовими квітами
Рецепт випросила у подруги, яка заробляє на випічці. Ідеальний класичний бісквіт готую тільки так
Притча про те, як знайти душевний спокій
Речі — які притягують у дім бідність і нещастя. Скоріше позбудьтеся від них
У свої 55 я зрозумів, що не люблю свою дружину, хоча ми разом вже 30 років. За цей час вона віддалилася від мене і стала чужою
Я закохався в жінку, яка має сина від першого шлюбу. Спочатку я не звертав на це увагу, але згодом зрозумів, що я витрачаю на чужу дитину майже половину своєї зарплатні
Як виявилося, добро – не бумеранг. Коли матір мого чоловіка захворіла, я почала за нею доглядати. Свекруха обіцяла залишити нам свою трикімнатну квартиру, а натомість ми отримали лише барак і занедбаний город
20 робіт популярного візажиста, який змінює наречених просто до невпізнання
